Зруйновані серця

Розділ 20

Сон не був для мене важливим, бо як тільки я закривала очі, кошмари приходили до мене, повертаючи назад в минуле. Зазвичай я могла не спати по пару ночей, займаючись чим тільки можна, чи просто сидіти на криші, наблюдаючи за сонцем, або всю ніч зубрити уроки. А тоді в один день, утома доганяла мене і я просто відключалась.

Але все змінилось, і уже більше тижня, я просто лежала і замість кошмарів, до мене повертались спогади. Мій приступ і те як Лео заспокоїв мене. Поцілунок не ішов з голови, а між ногами з'являлась пульсація.

І ця ніч не стала виключенням. Я сиділа на криші, коли почула звук під'їжаїчої машини, мене це не здивувало, оскільки зараз тільки одинадцята година вечора, а отже деякі підлітки могли тільки повернутись до гуртожитку. І я старалась заспокоїти себе, що ніхто насправді не переслідує мене.

Але коли мій телефон завібрував в кишені, я підскочила. Здоровий глузд підказував мені піти до кімнати, але руки уже відкривали переписку.

Лео: Спиш?

І що йому потрібно в таку годину, і взагалі для чого він мені пише, коли скільки часу не з'являвся.

Я: А тобі яке діло, що я роблю?

Лео: Я уже казав, що сам вирішу яке мені діло до тебе, і до того що ти робиш.
А оскільки ти відписала, отже ти не спиш.

Я: Ти прямо екстрасенс.

Лео: Не пояснічай, скажи що ти робиш?

Хотіла написати, що це не його діло, але його повідомлення заставило мене передумати.

Лео: Попробуєш написати, що це не моє діло, я зайду до твоєї кімнати і винесу тебе на своєму плечі.

Я: З чого ти взяв, що я в своїй кімнаті?

Лео: І де ти тоді?

Я: Можливо я зараз в кімнаті якогось хлопця.

Звісно я блефувала і він це добре знав.

Лео: Я б повірив, тільки є проблема, я єдиний хто може торкатись тебе, і я зараз про твою боязнь чоловіків.

Я: Можливо є ще дехто, хто може торкатись мене.

Лео: Ну звісно, тільки коли він буде мертви, знай я цього не робив)

Я: Ти жартуєш.

Лео: А похоже? Де ти?

Я: На криші гуртожитку.