Візит і користь "купідонів"

Залишись

Чорт, чорт, чорт. - вкотре пролунали ці слова з вуст молодої чорноволосої дівчини.

- Ну чому саме сьогодні щось?! Як, чорт забирай, мені з нею говорити?!

- Так, все, збери ганчірка - сказавши це дівчина поплескала себе по щоках. Заплутаний погляд карих очей і крива осадка чудово говорили про внутрішній стан дівчини.

- Амін, де тебе носить ? - До брюнетки підійшла блондиниста дівчина з блакитними очима в яких виднілися відтінки сірого. Оглянувши кімнату, вона побачила свою подругу біля вікна. Дівчина стояла там і дивилася в далечінь, ніщо не показувало її хвилинну слабкість до приходу білявки. Тільки напружені плечі видавали внутрішній стан дівчини. Як би вона не намагалася, її іноді надто уважна подруга все ж таки побачила під напускною впевненістю та серйозністю внутрішній смуток та страх дівчини.

- Все добре? - В очах блондинки читався інтерес змішаний із занепокоєнням за свою подругу. Уже не перший день вона знає цю мадам, а такий стан вона впізнає з тисячі, особливо коли дівчина подивиться на неї.

- Так Кать. Звичайно. А що? Щось мало статися? - Нервовий погляд убік і у Каті не залишилося сумнівів через що її подруга зараз така дивна, але все ж таки краще почути її версію. Брюнетка могла багато розповісти під проникливим поглядом подруги.

- Амін, я не перший рік тебе знаю, а цей погляд впізнаю з тисячі. - Після цих слів промовиця важко зітхнула і продовжила - ти знову думаєш про неї? Невже через стільки часу ти її не відпустила?

- Кать.. я не знаю що мені з цим робити розумієш - чергове зітхання - це дуже складно.. - У карих очах дівчини почала скупчуватися волога яка так і норовила звільнитися.

Минуло вже три місяці, як Аміна розійшлася зі своєю дівчиною. Пара прозустрічалася багато не мало. Трошки менше ніж півтора року. Як так сталося, що вони розійшлися, дівчина не уточнювала.

Та й навіщо знову нагадувати про це? Подруги рідко говорили про стосунки, а тим більше про такі.

- Уф.. я навіть не знаю що тобі можна сказати - стиснувши плече дівчини вона легенько вдарила її по ньому. - Щоб не трапилося, пам'ятай, я з тобою подруга. Підтримка. Саме цього так не вистачало дівчині останнім часом. Постійні переживання за рідних вибили її з колії. Вона так захопилася допомогою батькам та переїздом в інше місто на навчання що й забула про себе хоч і раніше дівчина не відрізнялася сильною турботою про себе. Зараз вона була схожа на скелет обтягнутий шкірою.