Герой Сонця та Місяця

Розділ 8 Обряд Та Спогади.

Рекомендація: усі пісні що присутні у розділі (та й в загалі у книжці) я рекомендую ставити на задній план щоб краще відчути події. Приємного читання!

Наступні кілька днів пройшли в очікуванні. Треа та Аланд не говорили між собою Врешті настав вечір коли мали провести обряд. Я сидів і їв щось. До мене підійшла Розальба.
- Еккерлі, іди передягнись. І не забудь сьогодні буде проведений обряд, ось декілька настійок тобі треба зараз випити.
Я повернувся до неї.
- А навіщо мені їх пити?
- Еккерлі, тобі в буквальному сенці вирвуть трішки мани та пиш'ють частинку моєї, тобі потрібно випити ще десять таких щоб пережити ті двадцять хвилин що стануться сьогодні ввечері.
Я мовчки випив п' ять невеликих різнокольорових фляшок.
На секунду мені стало душно, але це відчуття швидко змінило відчуття холоду. І раптом всі ці перепади температур зупинилися ніби взагалі не починалися.
Через годинку до нас прийшла дівчина з новим одягом для мене та Розальби.
Для мене мене були просторі білі полотняні штани та грубо зроблена сорочка такого ж кольору.
А Розальбі виділили білу безформну сукню, яка дуже нагадувала мені одяг Треа.
Ми з Розальбою випили ще по п'ять настійок і в мене знову почалися ці перепади температури.
І ось до нас прийшла дівчина яка дуже часто мала передавати нам речі.
- Вождь чекає Обраного та його зброєносця - вона вклонилася так низько що здавалося вона зараз впаде.
І ми з моєю напарницею ступили на доріжку до поселення з обох сторін якої мерехтіли невеличкі згустки світла.
Уже дуже скоро ми станемо одним цілим...

Ми прийшли до тотему від якого на різні сторони були простягнуті чорні стрічки. Вони утворювали таке собі коло, а на протилежних його сторонах було ще по одному меншому колу.

Ми стали в ці кола і до тотему вийшов вождь та почав співати ритуальну пісню.

Лінії намальовані на землі замерехтіли зеленим світлом.
Я відчув як мої ноги відриваються від землі.
Ми з Розальбою трохи піднялися вгору і засвітилися. Я світився багряним світлом, а Розальба ніжно голубим. Хор чоловіків в стороні могутньо оспівував шлях який зброєносець має пройти разом з своїм господарем. До мене і до Розальби підійшли двоє юнаків та дістали з ножн маленькі кинджали зроблені з мушель молюсків.
Хлопець обережно доторкнувся кинджалом до мого світіння.
І я закричав від болю. Я хотів відпихнути хлопця від себе, але щось не давало мені навіть пальцем поворухнути.
Розальба, на відміну від мене навіть не стогнала від болю. Вона міцно зчепивши зуби дивилась кудись у сторону.
Врешті мені та Розальбі відрізали по шматочоку з нашої мани.
До мене підійшов інший хлопець з невеликим голубим шматочком сяйва у руці.
Моє тіло палало болем. Я навіть не бачив як у його руках з'явилась голка якою він почав пришивати частинку Розальби до мене.
Я кричав так сильно що навіть не помітив як відключився.