Розділ 28

728 46 19
                                    

Джеймс

«Я чекатиму надворі»

Надіслано – 18:36

«Краще зайди, якщо хвилюєшся за моє життя...і долю моєї сукні»

Отримано – 18:37


Легенько постукавши у двері, я одразу чую заклик:

– Заходь, я у ванній.

– Хіба ми не мали зустрітися о пів на сьому? – запитую я, гучно ступаючи по квартирі, щоб Еллі розуміла моє знаходження. Мені не зовсім комфортно думати про те, що вона у зачиненій ванній, доки я тут блукаю сам.

За хвилину двері кімнати розчиняються і я завмираю на місці, мимоволі тамуючи подих.

Дівчина стоїть переді мною, притримуючи позаду чорну шовкову сукню, яка елегантно окреслює граційні вигини її тіла. Пряме, чорне волосся, ледь-ледь довжиною сягає плечей, а на ногах високі підбори, що виблискують у світлі кімнати. Стримано, вишукано і трохи богемно – все те, що так влучно підходить Еллі, яка сьогодні не має бути схожою на себе.

Побачивши мій захват, її вуста розпливаються у задоволеній посмішці.

– Допоможеш? – запитує, поки я заціпенілий не зрушую з місця. – Там із замком щось не те, боюсь пошкодити.

Не чекаючи на відповідь, дівчина крокує до мене, вистукуючи підборами по глухому дереву підлоги. Повернувшись, вона відпускає руку, яка підтримувала сукню і та невимушено розходиться вздовж, оголює її спину.

Кров плививає до моєї голови, голосно пульсуючи у скронях.

Я роблю крок вперед і опиняюся просто позаду неї. Намагаюсь відганати від себе думки про те, що один невірний рух змусить цю сукню ковзнути вниз по її тілу і розкриє переді мною найінтимніші частини.

Нахиляюся трохи ближче і помічаю як моє дихання гаряче лоскоче шию Еллі. Коли пальці торкаються її шкіри, я відчуваю як швидко на ній пробігають дрібні сироти, спонукаючи гарячі вібрації.

Дівчина повертає голову і підіймає очі в гору, зустрічаючись з моїм поглядом. Вона закушує нижню губу і я гублюсь у здогадках чи був цей ледь помітний жест несвідомим чи гарно спланованою провокацією.

Дихання збивається з ритму. Відшукавши кінець блискавки, я змушую свої руки перестати тремтіти й повільно проводжу замком угору сукні, закриваючи її спину від мого погляду.

Другий світанок опівночіWhere stories live. Discover now