кістковий пил

Розділ І

Буйний вітер розгойдував крони дерев. Грізно й моторошно. Дощ періщив по могилах мертвих, даруючи їм воду. Погода відповідала цьому місцю і причиною того, чому вони тут зібрались. Вбивство. Похорон. Крик жінки.

Над могилою дівчини, плаче матір. Хапається за своєю дівчинкою. Намагається дістати її з того світу, та цьому вже не зарадиш. Лишилось лише сподіватись, що дівча відійшло у кращий світ.

Рідні й друзі дивляться з жалем і огидою. Вона не заслуговувала на таку смерть. Їй перерізали горлянку. Жахлива й жорстока смерть для такої молодої дівчини.

Все сталося одного жахливої днини, коли Ребекка – так звати цю дівчину – пішла до університету, але й так не повернулась додому. Того ж вечора її знайшли вбитою. Дівчину знайшов її одногрупник, з перерізаним горлом. Цей хлопчина наразі був першим підзрюваним. По-перше, у них з Ребеккою був конфлікт, про який хлопець не хотів говорити, і якби не його одногрупники вони б і не дізнались. По-друге він знайшов тіло. Це вже надто підозріло, і до того ж, це найбільше, що у них є. Більше жодних хоч якихось зачіпок, які вказували б на іншу людину. Поки що. Вони будуть і надалі працювати, допоки не знайдуть достатньо доказів.

Вілсон примружилась. Батько з матір'ю виглядали несчасними. По їхніх щоках котились сльози болю й відчаю. За декілька років роботи детектива, Лейла надивилась таких сліз досхочу. Вона швидко втратила цікавість до батьків. Вони були люблячою і щасливою сім'єю. У Ребекки були довірливі стосунки з батьками, прийнамні за їхніми словами. Поки що, теж нічого цікавого.

Жінка швидко перемкнула свою увагу на її одногрупника Гаррі, того самого підозрюваного. Він стоїть нерухомо. Жодного жалю, лише огида. Він все ще не давав їй спокою. Вона придивлялась до цього парубка, але вони більше на нього нічого не знайшли. І все ж він її непокоїть.

— Ох, Лей, невже ти досі підозрієш цього хлопчину? – трохи насмішливо запитує Нік Джонсон - її напарник.

— Нічого не можна припускати, – роздратовано відповідає вона, — Все можливо.

Нік насмішливо пирхає, але змовчує.

Лейлу це дратує. Він трохи легковажний. Вона зараз бачить підозрюваного майже у кожному – він же цим навіть не переймається. Поводиться так наче вже знає хто вбивця.

Детектив вже вкотре переводить погляд на тіло мертвої дівчини. І знову придивляється до розрізу.