3.шантаж?

6 1 0
                                    

Дійшовши туди я сіла на лавку, а Моретті став за мною
- Арі чого ми тут? - я не бачила які емоції він передає, але здивування в його словах точно було
- я й сама не знаю зараз дізнаємося - я усміхнулася і подивилась на того через кого я сюди приїхала
- привіт сонце ти як? - запитав мене Менсо
- Менсо я хочу тобі дещо сказати тільки не сприймай це близько до серця - я встала й взяла Лоренцо за руку - Менсо я хочу розстатися тому, що я кохаю іншого
- не може бути ми тільки вчора гуляли й ти зізнавалася мені в коханні - він подивився на мою руку яка була переплетена з рукою Моретті

- так це він? - він подивився на мене очима повного розчарування
- так це він, він мій хлопець - я обійняла Енцо рукою яка перед цим була переплетена з його рукою, а він обійняв мене за талію
- я запам'ятав це ми ще зустрінемось - він повернувся і пішов, а я відійшла від Моретті на крок
- і що це було ? - запитав в мене брюнет
- я використала тебе як свого хлопця, а взагалі ти ж говорив корейською - я подивилась на нього, а він на мене
- ну це було все що я міг сказати - він посміхнувся й пожав плечима

Тепер ми просто розвернулися і направилися до машини. Сівши в салон чорного автомобіля Лоренцо запитав в мене
- куди далі? - він взяв телефон в руки й подивився на годину - вже 8 вечора в нас не так багато часу в тобі ще ж речі не складені - він мав рацію я ще не склала речі
- ну тоді поїхали перекусимо і тоді додому - він кивнув і ми направились в якнайближче кафе. Доїхавши туди ми вийшли з машини, а тоді зайшли в саме приміщення. Там було дуже красиво інтер'єр був у чорно-білих тонах, а столики були зроблені з епоксидної смоли. Сівши за один зі столиків ми взяли меню в руки.

- я нічого не розумію - Енцо подивився на мене, а я закотила очі
- ти трохи говориш, але читати ти не вмієш ? - він значить взагалі не готувався
- ну що навчили в школі - він пожав плечима. До нас підійшов офіціант і запитав
- що бажаєте? - він дивився мені прямо в очі
- стейк і салат цезар і воду - він написав це все і пішов на кухню
- а ти працюєш чи навчаєшся ? - ну я не знаю як там все працює
- і то і то вдень вчуся вночі працюю ну інколи на оборот - я подивилася на нього, а потім просто кивнула

Доївши ми направились додому, їхати туди приблизно 2 години це якщо з центру, а тому, що ми не в центрі то нам їхати десь 3-4 години коли я маю речі зібрати? 
  - як довго нам їхати? - Лоренцо подивився на мене поки ми стояли на світлофорі 
- ну приблизно 3-4 години - я пожала плечима, а потім сказала - а взагалі чого ти зі мною так поводишся ? Зазвичай зведені брат і сестра як кіт з собакою, а ти до мене нормально ставишся - я нахилила голову в бік досі дивлячись на Енцо 
- ну напевно того що тато сказав ставитися до вас нормально так я сумніваюся що я б возив тебе по всьому Сеулі - він не зводив погляду з дороги 
- ну якби тебе заставив тільки тато я ж тебе не заставляю - я сказала це трохи ображеним голосом 
- мене шантажують що якщо я не буду нормально поводитися, то заберуть в мене мотоцикл - він сидів і далі дивився на дорогу 
- ясно - я розсердилася ну скажіть хіба приємно коли з тобою спілкуються тільки через шантаж? Я розвернулася до вікна і дивилася на швидко зникаючі доми й магазини. Далі ми їхали в тиші ні він, ні я не сказали, ні слова так ми їхали приблизно.... Всю дорогу. Коли ми приїхали я просто вийшла з машини й направилась в дім говорити з ним в мене не було причини, а я не така людина що бігає за всіма 

Залишивши Лоренцо на дворі я направилась у свою кімнату збирати речі. Зайшовши туди я витягла всі валізи які знайшла і стала просто скидати туди всі свої речі, бо вже було за північ мені треба було поспішати. Як тільки я закінчила складати першу валізу до мене у двері постукали 
- Заходьте - коли я це сказала до мене в кімнату вся в сльозах зайшла Ханейл
- Арі я не можу спати мені сниться той самий день - вона підійшла до мене й сіла мені на коліна скільки ж вона пережила коли побачила те що бачити не мала. Смерть нашого тата це був найстрашніший день для нас всіх, але найбільше відклалося в пам'яті Ханейл всього 3-х річної дівчинки. Хто б міг подумати що в такому ранньому віці вона запам'ятала те що майже не запам'ятала Ізель 

- Сонце тихо не плач - я обійняла її однією рукою, а іншою почала гладити її волосся
- я не можу мені кожну ніч це сниця - я скоро сама заплачу і так кожну ніч
- ми переїдемо і все буде гаразд це можливо через те що це сталося тут в цьому домі, а ми так і не змогли переїхати - можливо я й мала рацію за 6 років ми так і не переїхали після того що сталося з татом. Я ще гладила її так приблизно пів години доки не почула тихе сопіння поклавши її на ліжко я стала далі збирати речі. Важко мене дається переїзд я не знаю що до чого і куди я маю дітися 

Досі не лягаючи спати я побачила що пора збиратися на рейс вдягнувши на себе білий топ з тонкими шлейками чорні джинси з дірками на колінах і джинсову куртку, а на ноги чорні ванси. Зібравшися я почала будити Ханейл
- Хан вставай вже пора летіти - я погладила її по щоці й вона почала прокидатися 
- Арі вже пора? - вона подивилася на мене ще толком нічого не розуміючи 
- так йди одягайся далі виїжджати
  ♥♥♥
Італія я не очікувала що тут так красиво. переліт я майже весь проспала сама не очікуючи цього тому, що куди б я не літала майже не спала, а тут майже весь політ. В самому аеропорту нас чекав Адріано 

- Amore mio 🤍 - 내 사랑 🖤Where stories live. Discover now