кістковий пил

Розділ ІІІ

      Лейла

Ми приїхали до будинку підозрюваного аби обшукати його. З нами була поліція і відповідно Чарльз. Мене бентежила його присутність та я ніяк цього не показувала. Я тут заради роботи і я працюватиму.

Я стукаю у двері. Нічого. Схоже, Гаррі не збирається нам відкривати.

— Лееей, — протягує Нік, — а давай заліземо через вікно, або виламаєм двері, — з насмішкою промовив Нік

Я повертаю голову до Ніка. Він усміхається. Закушую щоку, стримуючись щоб його не вдарити. А потім закочую очі до стелі. Від нього навіть щось таке можна було очікувати.

— Якось іншим разом, Ніку, — з ледь помітною усмішкою промовляю я.

Я навіть дивуюсь, що мене це розмішило.

— Давай краще я, — люб'язно промовляє Чарльз і підходить ближче.

Я зневажливо оглядаю його. Ох, як він мене дратує. Це моя справа. Це мій підозрюваний. І він не повинен пхати сюди свого носа.

— Гадаю, що я впораюсь сама, — я знову наполегливо стукаю в двері.

Декілька секунд прислуховуюсь. За дверима чути важкі кроки, які наближаються все ближче. Зрештою двері відкриваються.

— Що ви тут робите? - здивовано каже Гаррі.

Він сказав це з таким виразом обличчя, що я ледве втримала сміх. Але все таки почуття не можна змішувати з роботою, ще й з такою.

Нік підійшов ближче до Гаррі й промовляє:

— У нас орден на обшук твого будинку, лошок.

Він мене так роздратував, що я вже вигадала план як його вбити. Спочатку хотілось перерізати йому горлянку, але це було б дуже жорстоко, тому я зупинилась на варіанті просто вивезти його в ліс.

Я одним рухом руки відштовхую Ніка й гостро дивлюсь на нього. Стискаю щелепу, від роздратування. Дивлюсь Нікові прямо в очі. Пронизую його своїм холодним поглядом.

— Заради Бога, поводься нормально, — потім я кидаю погляд на Чарльза, — і дайте мені попрацювати, — шиплю я.

Я злісно дивлюсь на них обох. Зараз вони дратують найбільше.

Потім переводжу погляд на Коулмана. Хлопець одягнутий у домашній одяг і виглядає заспаним. Отже був вдома.