Гойдаюсь під кронами вишні,
Утомлена виром думок.
Хитаюсь, мов колос на вітрі,
Впадаю у звичний свій сон.
Я думала надто багато,
Про те, що є дійсно талант.
Та в мене є тільки наснага,
Цвітіння, вогонь та жага.
Ще трохи і я би згоріла,
Свічею приваблена міль.
На щастя, я очі відкрила
Й звільнилась від всіх сновидінь.
Куди я піду, коли вільна?
Куди мене вітер несе?
Зриваюся я, мов стеблина,
Й ураз відпускаю себе...
