Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 53

Діна 22 роки

− Якби мені хтось раніше сказав, що я буду ховати труп разом зі своїм хлопцем, я б не повірила - кажу я, тягнучи тіло за руки.

− Таке наше життя, вважай це ще однією пригодую. - промовляє Вінс, кладучи його на землю.

− Офігезна пригода, чому це не могли зробити твої люди, доне? - саркастично промовляю я, впираючись у стовбур дерева поряд.

Цей труп належав людині із "Братви", схоже Кирил не заспокоїться. Добряче ми з коханим порозважалися, питання як він ще залишився з усіма органами?

− Тому, що... − він скидає тіло в уже викопану глибоку яму - закопувати труп самим набагато приємніше, чи не так, люба?

Я лише сміюся у відповідь.

− Я от думаю, як то ще Леонора не надумала нас вбити після стількох то місяців. - промовляє чоловік, закопуючи тіло.

− Може вона не хоче більше зі мною зв'язуватися? - відповідаю я.

− Можливо. Так закопаю його і нарешті поїдемо додому. - ми так і робимо, аж раптом на телефон Вінсента приходить дзвінок. - Що таке Рімо?

− Тут... − він робить паузу - послання.

− Від кого? - я бачу як брюнет напружився.

− Краще тобі приїхати й побачите це на власні очі. - його тон мене насторожує.

− Добре, зараз будемо.

***

Коли ми приїжджаємо до будинку, то помічаємо купу чорний (напевно що броньованих) машин. Але вони не належать іншим кланам, це все були машини "Коза Ностра".

Швидко вийшовши з транспорту, на порозі ми стикаємося з братами-Корлеоне і Джулією. Навіть Лео прилетів з Америки. Всі вони одягнені у чорне, що дуже дивно.

− І де те послання? - запитує Вінсент.

− Обернись. - відказує Рімо.

Коли ми це робимо, то бачимо на газоні випалене слово:

"Vendetta"

А нижче наче кров'ю написане: "Я поверну своє, Корлеоне"

− Що це за срань? - вимовляємо ми одночасно.

− Це ще не все. - промовляє Массімо й один із солдатів поруч протягує нам червону коробочку.

Всередині відрізане вухо і записка в якій:

"Доне Корлеоне, нагадую, що у тебе те, що належить мені. Діна Кастільйоне. Вона не твій солдат, не твоя людина, вона - ніхто у твоєму клані. Вона належить до моєї родини, вона моя людина, вона - Кастільйоне. І якщо ще раз я побачу тебе на своїй території, я більше не терпітиму. Постріл в голову і на цьому кінець. Я чекаю її у себе на порозі рівно через добу, якщо ж ні, прощайся із життям і кланом.