одного дня кохання покаже тобі шлях

"Обіцяю," відповів Давід

"Богдан..." Давід приглушено прошепотів, розриваючи поцілунок. Вони подивилися одне на одного, злегка подихуючи.

"Ти повинен повернутися," сказав Богдан, голос його був твердим, але в очах можна було бачити глибокий смуток. "Твої батьки..." він не докінчив.

Давід знову накрив його поцілунком, цього разу більш пристрасним і глибоким. Їхні дихання синхронізувалися, серця билися в унісон.

Відвернувшись від Богдана, Давід поглянув на свій годинник. Вже було пізно. "Мені треба йти," він зітхнув. "Але я ненавиджу цю думку."

Богдан поглянув на Давіда, а потім погладив його по щоці. "Я знаю," він сказав. "Але ти повинен."

Давід підвівся з дивану і почав вхуватись, коли той був вже готовий, Богдан взяв його за руку. "Обіцяй мені," він сказав, "що ми зустрінемося знову."

"Обіцяю," відповів Давід. "Ти мені обіцяй, що ти чекатимеш."

Богдан кивнув. "Я обіцяю."

Коли Давід повернувся додому, він увійшов у будинок тихо, намагаючись не привертати до себе уваги. Але увійшовши до вітальні, він побачив свого батька, який сидів на дивані, читаючи газету.

"Ти дуже пізно повернувся," він сказав, підводячи очі від газети. "Де ти був?"

Давід намагався приховати свою нервовість. "Я був з Богданом," він сказав, постаравшись звучати спокійно.

Отець кивнув, а потім поглянув на шию Давіда. На його обличчі з'явилася здивована вираз. "Що це на твоїй шиї?"

Давід миттєво прикрив шию рукою, але було вже занадто пізно. Він зрозумів, що там синець від поцілунку (просто кажучи "засос", але мені дуже не подобається це слово).

"Це... це..." він запинався, не знаючи, що сказати.

Батько Давіда довго дивився на нього, а потім повільно кивнув. "Ми говоритимемо про це завтра, а зараз ти йди спати" сказав батько Давіда суварим голосом.

Давід кивнув, відчуваючи, як його серце б'ється. "Добре," він відповів тихо, ледве чутно, повертаючись до своєї кімнати. Він знає, що завтра буде важкий день. Але зараз він міг тільки думати про Богдана - і обіцянку, яку вони дали одне одному.