У вітальні цокає годинник, як на мене занадто голосно, доведеться звикнути або дістати батарейки. Трохи дратівливо.
— Звичайна школа відрізняється від домашнього навчання.
Відпиваю трохи гарячого чаю і піднімаю очі на прабабусю.
У її погляді миготить тривога і занепокоєння.
— Я знаю, але чому б і не спробувати, — тягну руку до миски з печивом і беру одне. — якщо не сподобається, поїду назад до мами в Портленд.
Бабуся посміхається мені й піднімається з-за столу, підходить і цілує в лоб.
— Піду приляжу, старість не радість. — вона зупиняється вже на виході. — Сандро, я рада, що ти приїхала до нас.
Я чую, як скриплять підлоги, поки вона прямує до кімнати, шаркаючи ногами. Двері зачиняються і я залишаюся сама.
А чи рада я, що приїхала до них?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Темна сторона нашої долі
RomanceУкраїнська версія. Кассандра. Він той, кого я давно відкинула і намагалася забути. Я не винна в тому, що життя поставило переді мною вибір між ним і всіма моїми секретами. Зрештою я вибрала залишити своїх скелетів у шафі... Раян. Не можу повірити...
