You are a light in a dark time |18+

30 частина

—І мене страшить та думка, що залишитися тут та довше не бачити Кріса, все ж робить мене більш щасливішою…

— Якщо ти тут залишишся, то це не означає, що ви взагалі бачитись не будете,—тихо додав той міцніше притиснуши мене до себе.
Як раптом задзвонив мобільник у моїй кишені джинсовки.

— Кріс дзвонить..— здивовано сказала я.

  — Згадаєш...— невстиг договорити той, як я штиркнула ліктем йому під ребра.— Грозу, вот і вона,— закінчив свою фразу Массімо відкашлюючись та тримаючи руку на "травмованому" місці.

— Привіт,— тихо відповіла я у трубку. Звідки почувся м'який та ніжний голос брата.

— Дівчинко моя, вітаю тебе повноліттям,
Радісно прощебетав той, — Нарешті тепер з тобою можна буде випити, як ти там? Як проводиш цей день?

— Дякую тобі, я вже встигла подумати, що ти забув, на диво, настій прекрасний, хоч і погода не дуже)— відповіла я та притислась блище до теплого тіла хлопця.

— Мені так шкода, що в твій день я не можу бути коли тебе,— з сумом в голосі сказав той, — Але я тобі обіцяю, що скоро я приїду тебе навідати. Тебе там Мотетті не ображають?

— Та ні, вони досить милі, я більше часу проводжу з Массімо, бо його батьки поки в відрядженні,— задумливо сказала я.

— Сестричко, дивись не закохайся, їхня сімейка з тараканами в голові.

— Так само як і наша? Але тут хоча б ні Массімо, ні Джемму не видають у фіктивний шлюб,— сказала я зовсім без злості. Ну майже) Я відчула, як тепла рука забирається під товстий шар теплого одягу, коли нарешті лягає на мою талію, після того, він почав ніжно поглажувати мою шкіру.

— Лотто..— тиша ставала все незручнішою

— Я на тебе не ображаюсь у тебе не було іншого вибору.

Массімо Моретті:

— Ходімо до будинку, вже стає холодно,— сказав я, сідаючи на ложі та надягаючи верхній одяг назад. Холодний вітер пробирав аж до кісток. Розаернуши обличчя до дівчини, я побачив, що вона все так і лежить, лише з сяючими очима дивиться на мене.

— Ну ходімо вже,— сказав я, піднімаючи її на руки, попередньо закутавши її в плед, — Коли я кажу йти, то потрібно йти, не вистачало, щоб ти ще тут захворіла. Дівчина лише промовчала та перевела погляд на річку, яка тихою течією стікала далі.