Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 58

Діна 22 роки

Ми з дівчатами добряче так розважалися, хоча нас було лише троє, дівич-вечір виходить бомбезний.

У нас був свій дрескод, а саме рожеві сукенки. Треба ж інколи бути жіночною і в рожевому.

− А ще пам'ятаю як він карти мої хотів викинути, але якось обпікся і тиждень не міг стріляти - зі сміхом промовляє Джул, згадуючи історію пов'язану з Вінсентом.

− Веселий він брат - кажу я, відпиваючи шампанське з келиха.

− Напевно і гарний спокусник у ліжку - натякає Вітторія.

− Ну є трохи - просто відповідаю я.

− Трохи? Та коли ви трахаєтеся, весь будинок стоїть на вухах - викрикує руденька, мало не давлячись спиртним.

− Ну подумаєш, дуже голосні люди. - заступається блондинка.

− Це правда. - відповідає сестра Вінса і йде на танцмайданчик.

Ми були в одному із клубів сім'ї Корлеоне. На щастя, святкування в нас були в різних районах території, отже ми й близько не могли побачитися. І не побачимося ми аж до завтрашнього підобідня.

Інша подруга кудись іде, а потім повертається до мене з двома келихами спиртного, один − мені, інший - їй. Я киваю, дякуючи й беру з її рук посудину. Блондинка завалюється на диван до мене і починає попивати алкоголь через соломинку. Я ж починаю розглядати її. Світле волосся, що сягало попереку, яскраво сині очі (доволі схожі до Вінсових), довгенькі вії та купа ластовиння навколо носа і трохи на щоках. Якби не знати хто вона, то можна подумати, що якась модель, а не перша капо Леонори.

− Торі, ми майже не знаємо одна одну - констатую я, відпиваючи рідину з келиха. - Ким були ваші з Оттавіо батьки?

− Батько − капо, мати - лікар, яка працювала на нього. Вона і померла за декілька днів після пологів. - відповідає та.

− Співчуваю їй.

− Вона прожила гарне життя із людиною, яка її кохала. Шкода що і батька більше немає. Я частенько буваю на їх могилах. Зараз мене тішить думка, що я на його місці й продовжую цю справу.

− А чого вона померла?

− Через хрещеного батька Вінса. Він також вбив і нашого тата. - пояснює дівчина.

− У Вінса є хрещений? - не розуміючи, цікавлюся.

− Його дядечко, вони не спілкуються відколи... − вона зупиняється, у роздумах чи слід розповісти.

− Відколи? - настоюю я.

− Відколи він відійшов від клану і перейшов до іншого - останні слова Вітторія промовляє з запізненнями.

− Я не знала, що у Фабіо Корлеоне був брат чи це брат матері Вінса? - запитую, вікладаючи келих.

− Ні, це якраз і брат його батька.

− І ти не планувала помсти?

− Не раз планувала, але той бісовий клан доволі сильний.

Таємний клан і невідомий для мене дядечко Вінсента, невже це знову якась таємниця з розслідуванням?

− Цікаво. А твій брат Оттавіо, як вони поладнали з Норою і як взагалі здибалися?

− Мій близнюк, хоч і інколи любить випити, але швидко знаходить мову з дуже протилежними йому людьми. З Норою він познайомився на одному вечорі з її покійним чоловік, тоді розговорилися і таємно підтримували зв'язок, а потім і мене в це під'єднали й ми з Леонорою найкращі подружки, як і з Джул - блондинка кидає погляд на дівчину, яка саме зараз була повністю захоплена музикою. - Наша історія теж доволі проста, от з Вінсом ми цікавіше познайомилися?

− Як? - споглядаю її лице

− Отже... − вона вмощується зручніше - Він прийшов до нас на поріг з букетом...

Букетом?

− Букетом з прихованим пістолетом, для Оттавіо. Досі не знаю навіщо. Я виходжу така вся гарненька, бо це був наш з братом день народження, а тут він такий з букетом троянд. Сказати те що я була в шоку, нічого не сказати, але брат швидко втрутився і познайомив нас.

− Весело - посміхаюся уявляючи усю цю сцену.

− Тепер я хочу почути про твоє життя.

− О, там багато чого. Вечора не вистачить.

− А я все одно б послухала - відповідає вона крутячи соломинку в посудині.

− Ну гаразд.