Тепло між ними

Розділ 2

Битва була в самому розпалі. Кожен робив, що міг, навіть Лорд Гармадон. Нія ж не дуже ладнала з косою, як не старалась. Це не було її провиною, просто це озброєння не створене для неї. Усі це розуміли, але Зброя з Обладунків Першого Майстра Спінджицу, було єдиним, що лякало та спиняло оні.

Тут земля почала трястися. Буквально. Це не були Ніндзя, це не були оні, бо вони стояли так само стривожено.

І тут з під грунта з'являється бурова машина. Його машина.

Та годі. Серйозно? Не може бути... усі сподівалися побачити того, кого вони хотіли, проте страх помилитися й знову відчути біль промовляв, що це неможливо.

- Привіт! Не могли зачекати? – роздалося саркастичне питання.

Можливо. МОЖЛИВО.

Коул стояв на своїй машині, наче нічого не сталося та широко усміхався.

- Коуле! – першою скрикнула Нія.

- Як ти... де...?! – розгублено питав Ллойд, проте Джей його перебив.

- Ми-ми-ми думали, що втратили тебе! – почав схлипувати Синій Ніндзя, - Дурнику!

- Так просто мене не позбудетеся! – пожартував Майстер Землі.

Кай, як і всі, не вірив своїм очам. Він би хоч зараз підбіг та обійняв його так міцно, і ніколи не відпускав би. Ніколи. Щоб подібного більше не ставалося. Але він був доволі далеко від Коула і навала оні, так-то, не зупинилася, тому було не зовсім до ніжностей.

Проте Кай це помітив. Хлопець помітив, як Коул когось шукав очима.

Його.

Його, бо зупинився на його погляді й лагідно та щиро усміхнувся. На обличчі Ніндзя Землі можна було прочитати щось змішане з «Що, злякався, що більше не побачиш мене?» та «Пробач, що так налякав».

Кай в силу переповнених емоцій та відстані зміг лише у відповідь усміхнутися та кивнути. Він знав, що вони ще повернуться до цього. Що він ще обійме його. Знав, бо за це і боровся.