Тепло між ними

Розділ 4

Спільне використання Спінджитцу було хоч і дуже ефективне, проте так само енерговитратне.

Усі Ніндзя лежали знепритомлені та виморені. Спочатку прокинувся Джей, потім Нія, за нею Коул. Майстер Землі підвівся на передпліччя й потроху починав оговтуватися. Коли перед очима все перестало пливти, а в голові гудіти, першим, кого він побачив був Кай. Ніндзя Вогню лежав під купою дошок і йому було важок встати з-під неї. Коул не роздумуючи окликнув хлопця та підбіг до нього.

Як тільки він йому допоміг підвестися, парубки, тримаючись один за одного знову дивилися один одному в очі.

Але все.

Обидва розуміли, що цього їм мало - самих поглядів. Кай не втримався та обійняв Майстра Землі. Коул відповів. Не міг не відповісти, бо сам чекав цього. Чорний Ніндзя був трішки вищим за Кая, тому занурився обличчям у волосся хлопця, у той час як Ніндзя Вогню втикнувся носом у плече Коула. Вони обіймалися так міцно, як раніше, мабуть, ніколи не тримали один одного.

До них підійшов Зейн.

- Де Ллойд? – запитав Майстер Льоду.

Зелений Ніндзя був досі без свідомості.

- О, ні! – скрикнув ніндроїд.

Зеленого Ніндзя дістали з-під обвалених дошок. Усі зібралися довкола й намагалися його розбудити.

Жодних ознак пробудження.

- Ллойде! Друже, прокинься! – кричав Кай. - Ні, ні, будь ласка, ні, - тихо та безсильно продовжував він. Він не витримає ще одну втрату. Це ж Ллойд, він йому як молодший брат, про якого він обіцяв завжди піклуватися. Кай ледве тримався, аби не впасти у відчай і пильно дивився на друга, очікуючи, коли той поворухнеться.

Коул, який і сам не втрачав надії, але в голові вже прокрутив найгірші сценарії, помітив величезну тривогу та безсилля Кая. Він не знав, що точно йому робити, тому зробив те, що відчував – взяв хлопця за руку. Кай глянув на нього трішки здивовано й водночас з вдячністю, але зі сльозами на очах. Вони обидва тепер дивилися на Ллойда та чекали, коли ж він прокинеться, бо не хотіли вірити в найгірше.

Жодного руху.

Ву підбіг оглянути племінника.

- Ви ж допоможете, так? – благав Джей. – Так?!

Сенсей ще помовчав і важко підіймаючи погляд промовив:

- Нічого не вдіяти...

Більше ніхто не стримував сліз. Не могло...не могло бути, що вони таки втратили друга. Навіть Лорд Гармадон відчув біль, а такого раніше не було...

- Ллойде... - тихо повторила Нія, спираючись на Джея, бо ноги ледве тримали її.

Раптом Зелений Нідзя зробив вдих. І ще один. Тут він закашляв і розплющив свої очі.

ВІН РОЗПЛЮЩИВ ОЧІ!

Ллойд живий! Майже неушкоджений, але точно живий, а це найголовніше! Усі вони, уся команда, Ву, Місако, Піксель, Віра – усі в порядку. Вони навіть раділи, що з Гармадоном нічого не сталося. Як ніяк, він їм допоміг і все ще був батьком Ллойда. І братом Ву. І чоловіком Місако.

Він, до речі, уже пішов, коли Ніндзя почали всі обійматися між собою та радіти перемозі. Не хотів більше заважати. І хоча це не було в його природі – думати про інших, перед уходом він обернувся і попрощався з братом поглядом.

Розмова з тим хлопцем, Вінні з NGTV, відлунювалась у нього в голові, щоразу коли він згадував про сина:

- Що може бути важливішим за виживання?

- А, ну, багато чого... Дружба, любов, гармонія, довіра і...чесність, і відвага. Ну, розумієте, те, що надає життю сенс. Без цього... який сенс, так?

- Справді...

- Справді... - повторив сам собі Гармадон. Але ж ні, це не він, він - чисте зло, якому все одно навіть на власну родину. Мабуть... Той біль, коли він думав, що Ллойд загинув... що це було...?

Гармадон струсив головою, ще раз глянув на монастир і пішов. Коли вони ще зустрінуться з Ллойдом та всією командою Ніндзя - це лише питання часу.