Усі були виморені та знесилені. Тому кожен вирішив піти до себе та відпочити, або проспати два – три дні підряд. Таке теж бувало.
Коул зайшов до себе, зачинив двері, сперся на них і тяжко видихнув. Йому було соромно, що він так налякав друзів. Він розумів, що ні в чому не винен, але вони мучилися... Від думки про це він зажмурився й ще раз у думках себе посварив. Але говорити про це чи вибачатися зараз було б не в тему, бо всі були занадто втомлені. Та і його самого вирубало спати. Проте, чомусь, він не йшов до ліжка, а продовжував стояти біля дверей.
Цим «чомусь» був Кай.
Коул думав про нього. Просто про нього. І про слова Джея, що немає кращого часу, ніж зараз.
Він давно це відчував до Кая. Це не була дружба. Коли ви друзі, серце не тріпотить від тримання за руки. Коли ви друзі, обійми з цією людиною не є чимось незвичайним і таємно бажаним. Коли ви друзі й таки обіймаєтеся, ти не занурюєшся їм у волосся й від цього не стає спокійніше та надійніше.
Багато чого не відбувається та не відчувається, коли ви просто друзі.
Спочатку здавалося, що вони просто стали ближче. Але він вже мав близького друга, Джея. І це було зовсім інше.
«Звісно інше, це ж різні люди, і дружба буде різною», вмовляв себе Коул.
Він був доволі близьким і з Нією, і з Зейном. З Ллойдом не так сильно, але все було попереду. Але жодне з цих «близькі» не було тим, що він відчував, коли поряд був Кай.
Це почалося з простих споглядань. Коул усе частіше зупиняв свій погляд на хлопцеві, шукав його очима у скупченнях людей. Потім це була усмішка. Усмішка Кая, яка розтоплювала серце Майстра Землі та власна, яка виникала у відповідь на це відчуття. За нею йшов сміх. Сміх Червоного Ніндзя, від якого Коулу ставало легше на душі, який наче промовляв до нього, що все буде гаразд. Далі дотики. Випадкові дотики рук, які були завжди, але тільки з часом набули більшого значення. І тепер були обійми.
Коул мимоволі згадував сьогоднішні обійми з другом. Як же він хотів, аби це ставалося частіше. Довше. У руках Кая було так надійно. Тепло. Комфортно. Так і має бути поряд з коханою людиною.
...
«Коханою людиною...?», зупинив себе на цій думці Чорний Ніндзя.
Це не було усвідомленням. Це було прийняттям.
Він закоханий у Кая.

ВИ ЧИТАЄТЕ
Тепло між ними
FanfictionКоул та Кай давно відчували це один до одного. Усі погляди, усмішки, дотики - це все було не просто так. І, нарешті, настав час про це поговорити, бо іншого - може не настати.