Місячне Сяйво

Розділ 2

Алекс

Два роки тому

Шкільний дзвін розноситься по школі, та коридори заповнюються голосами старшокласників. Моя найкраща подруга вибігає зі школи, тягнучи мене за руку. Її шкільна спідниця розгойдується у всі боки. Впевнена, що навіть видно її спідню білизну.

Соня. Її ім'я було складно вимовляти перші роки. Але вона наполягала на тому, щоб її називали так, хоча її повне ім'я - Софія.

Ми найкращі подруги з середньої школи.

– Ми маємо встигнути, – крикнула вона. – Ми маємо почути цей рев знову!

Швидше за все, вони зараз почують нас.

– Ти ненормальна!

Соня ще сильніше почала сміятися.

Коли ми зупинилися біля наших машин, вона різко потягнула мене донизу. Ми сіли на гарячий асфальт. Хоча була вже пізня осінь. Цього року було досі тепло, що є незвичним для нашого штату.

– Мені здається, вони нас помітили, – прошепотіла вона.

– Яка різниця? Ти ж сама хочеш, щоб він тебе помітив, – підморгнувши їй, я дістала з портфеля гумку зі смаком свіжої м'яти.

– Я повинна його запросити на побачення.

Серце різко закололо, але я проігнорувала цей біль. До біса його! Якщо моїй найкращій подрузі подобається хлопець, який симпатизує мені також, то я краще забуду про нього. Цей світ занадто великий, щоб зациклюватися на одному Адамі Локенсі Третьому.

До біса його!

– Зроби це! – впевнено сказала я, але серце не припиняло нити. – Сьогодні, – додала я, відчуваючи ще сильніший біль.

Я не кохала Адама! Просто він був гарним, в татуюваннях, з пристойної сім'ї, а також він їздив на мотоциклі, як і його друзі: Кін та Дін. Сини Ночі. Так їх всі називали.

Я та Соня ніколи не виїжджали зі шкільної парковки, поки вся їхня компанія не поїде. Для нас це був як оргазм: знову почути рев їхнього мотору.

– Мені без різниці, сподобаюся я йому чи буду просто дівчиною на ніч.

Я відчуваю себе так жахливо, розуміючи, що бажаю їй щастя, але при цьому хочу, щоб Адам її просто трахнув.

– Ти йому сподобаєшся. – Доторкнувшись її плеча, я огорнула її в обіймах. – Ти, чорт забирай, найсексуальніша учениця цієї школи! Якийсь там недолугий Адам Локенс, – закочую очі. – Ще й Третій, буде пишатися, що пішов на побачення з тобою.