Friend or lover

Life is still going on

NCT Dream – Life is still going on (аудіо можете послухати в нашому Telegram-каналі neofitsua)

– Закладаємось, що Чанбін зайде в наш кабінет через п'ять хвилин, відкриє двері з ноги і закричить «доброго ранку, палички Твікс, сонце в зеніті, а ви ще не завалені роботою»?

– Закладаємось.

Саме так починався ранок в проектному відділі в їхній організації, коли Йонбок і Джисон приходили на роботу і мали в своєму розпорядженні ще хвилин десять, щоб підготуватись до робочого дня. Вони, насправді, ніякі не ледарі, на скромну думку самого Джисона, вони – безцінні працівники їхнього підприємства, тому що від їх креслень і роботи залежить увесь успіх і майбутні замовлення. Просто робота роботою, а розважатись потрібно, щоб не загрузнути в вічних кресленнях, записках і електронних листах.

А Джисону з Феліксом пощастило вдвічі – вони знали один одного з першого курсу університету. Ось так вийшло – Хан сумував в аудиторії, не знаючи зовсім нікого з своєї групи, тому що це був їхній перший навчальний день в якості студентів і спроба почати розмову з парочкою інших хлопців закінчувалось все тим, що він втрачав до них якийсь інтерес. А потім поряд з ним за парту сів Лікс. Навіть не запитав, чи тут вільно. Просто сів, вивантажив на стіл всій підручник, записник і мило усміхнувся новоспеченому сусідові. Вони обмінялись привітаннями, назвали свої імена.

І ось так вони стали найкращими друзями.

Прямо найкращими. Є просто друзі – той же Чанбін, наприклад. Він кльовий хлопець – свій в дошку, з ним хлопці часто ходили разом обідати під час перерви, він любив тусити в їхньому кабінеті. Але від Чанбіна Фелікс наприклад, швидко втомлювався – інколи йому не хотілось навіть бачити його на горизонті. А є найкращі друзі – Джисон для Фелікса був саме таким. Всі п'ять з половиною років університету вони були настільки близькі, що часто залишались в один одного на ночівлі, в них у кімнатах можна було натрапити на речі один одного, котрі буквально прописалися у чужих житлах. У Фелікса в ванній з'явилась додаткова зубна щітка для Джисона, а у Хана на кухні була чашка Йонбока.

Нічого дивного вони не бачили в тому, що запросто могли спати на одному ліжку під одною ковдрою, що інколи Джисон дрімав на плечі Фелікса, що в пориві радості Йонбок міг поцілувати друга в щоку. Їм здавалось, що це цілком нормально – просто вони справді були дуже близькими і вважали, що немає нічого крамольного в тому, що вони двоє були страшно тактильними. Що такого в тому, що двоє найкращих друзів тримались за руки?