Частина 1

304 16 1
                                    

   Чімін та Техьон сидять в невеликому кафе, яке знаходиться неподалік від коледжу в якому вони навчаються. Омеги сидять за столиком біля великого панорамного вікна і стежать за тим, як люди поспішають додому, для того щоб поскоріше загорнутись у ковдру, заварити собі какао з зефірками та подивитися фільм в колі своєї родини. На вулиці осінь. Різнокольорове листя по троху починає опадати з дерев і прикрашати землю розфарбованою ковдрою. Хоча вже і листопад, але сонечко ще трохи гріє землю, а в голові знову з'являється ідея передивитися всі частини " Гаррі Поттера ". Цей магічний і загадковий фільм завжди викликає бурю емоцій, скільки б разів його не передивлялись.

   Два друга обговорюють те, як провели свої осінні канікули. На жаль вони не змогли зустрітись під час них, бо Те поїхав до бабусі в інше місто, так як вона давно не бачила свого онука.

   І в приміщенні відчувається спокійна атмосфера, аж до поки за сусідній столик позаду Чіміна не сідає якийсь алфа* Чімін це зрозумів по легкому аромату м'яти, який був на подив приємним, хоча він не любить майже нічого з м'ятою, окрім жуйок, які йому завжди так люб'язно купує його друг, бо він завжди забуває їх придбати, а подім віддає гроші і знову вислуховує нотації про свою забудькуватість* одягнений в чорний, мішкуватий одяг, а його спокійний і урівноважений друг* чого не скажеш про самого Чіміна* починає агресивно штурляти його під дерев'яним столиком ногою.

   Блондин не розуміючи, що відбувається зрушує плечима та поглядом просить пояснити " ЩО ТИ ХОЧЕШ? ".

  Але шатен б'є свого ні в чому не повинного товариша ще сильніше, та ще й при цьому починає його трясти за плече та кивати кудись позаду нього.

   Чімін швидко обертається, наспіх аналізує все, що рухається та не дуже, ще раз на всякий випадок дивиться чи ніхто не помер, не протаранив скло головою чи не провалився стілець під чиєюсь вагою. Нічого такого не зауваживши він повертає своє тіло у колишнє положення й вже в голос задає своє питання.

   Прогрес – його вже більше не штовхає, як футбольний м'ячик, цей гуру футболіст і не пояснює мовою неандертальців, що не так.

— Там позаду тебе сидить Мін Юнгі, - пошепки пояснює блондину молодший омега.

— Якщо я ще б знав, хто він такий, – звичайним тоном говорить старший.

Як я виглядаю, Пане Фотограф? Where stories live. Discover now