Прокидаючись Чімін за рано почав радіти, що він виспався, бо коли подивився на годинник, то побачив, що він вже запізнюється. Ну от як так!?!? Другий день після канікул, а вже отримає прочухана не тільки від куратора, а й від всіх педагогів, у яких сьогодні в розпорядку дня стоїть пара з його групою.
Поки він одягався, попутно ще чистив зуби та вмивався. Не привевши до ладу своє гніздо на голові, а про сніданок взагалі мовчу, хлопець швидко взувся та вхвативши з вішалки те злощасне пальто, замкнув квартиру і побіг по
по сходах, ледве куборем не скотившись до низу.На вулиці було в 2 рази холодніше ніж вчора ввечері, але цього разу фотограф не врятує його від замерзання, тому викинувши цей вже нікому не потрібний верхній одяг і пообіцявши собі після коледжу піти й купити собі нове пальто, блондин поспішив до теплого навчального закладу.
Прибігши в коледж, він підіймається на другий поверх, стукає в двері кабінету, та почувши сердитий хриплий голос вчителя, який як блискавка серед ясного неба прогримів в голові першокурсника, він з дозволу натиснув на дверну ручку спітнілими долонями, потягнув двері на себе.
Відкрив, побачив, закрив.
Там стояв той самий Мін Юнгі, або ж просто його брат близнюк, клон, чи на крайняк вже якась голограма чи робот. Чімін зараз готовий був прийняти та помилувати всіх і все, чистосердечно повірити в усе, що йому скажуть, але він ні як не хотів приймати перший варіант, але треба... А хочааа... може і ні. Можно просто прямо зараз втекти і повернутися завтра. Але поки він над цим думав, двері відкрились і з них вийшло ВОНО прикривши їх за собою та взявши Пака за холодну та мокру від поту долоню. Ну от і як Чімін міг забути, що до їхньої групи повинен був сьогодні прийти гість, та якби він і не забув, все-одно в нього відсутні в роду екстрасенси, щоб передбачити, що це буде ось це симпатичне створіння (навіть і не питайте). Фотограф перекрив всі шляхи для відступу, ну бо як визволитися з такої міцної хватки (тим більше вищволятися зовсім і не хочеться)? Це зможе зробити тільки омега, який володіє здібністю телепортуватися хоча б на невеликі дистанції, а оскільки такого в арсеналі нашого омеги не спостерігається, то нічого не залишається, тільки як чекати поки змилюються і відпустять з полону, поки Пак зовсім з розуму не зійшов.
Але при тому, що брюнет мав повну владу над молодшим, він дивився на нього переляканими очима. Не зрозумівши в чому справа, парубок продовжив насолоджуватися ароматом м'яти, яким віяло від альфи. Та з яких пір САМ Пак Чімін почав насолоджуватися чиїмось запахом, це ж просто не мислимо!!! Та Чімін підходив все ближче до об'єкта свого обожнювання. Так, омега вирішив, що не буде більше обманювати себе і зізнається хочаб собі в тому, що він закохався в фотографа, і абсолютно подовбати, що в нього таких як він половина омег всього світу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Як я виглядаю, Пане Фотограф?
Humor●Завершений● Чімін і Техьон - 18 річні омеги, навчаються в коледжі на фотомодель на першому курсі. Юнгі - 20 річний альфа, фотограф - відомий на весь світ своїми незвичайними концептами фото та підходом до своїх клієнтів і моделей.