Пульс 101

Пролог

Лукерія 11 років.

Я бігла прямою стежкою по великому садочку. Моя мама збирала яблука у кошик, а потім несла їх додому - щоб зробити смачний джем або ж сік. Я любила коли мама це робила інколи я могла їй у цьому допомагати - це було дуже цікаво, але зараз я бігла щоб повідомити мамі що брат прийшов з роботи. Він був трохи злий, але ніколи не міг кричати на мене.

У моєму полі зору я вже побачила маму, яка саме йшла мені на зустріч.

-Мамо брат прийшов! - репитую я на весь сад.

Цей садок був гарним, його посадила сама мамуся, інколи я любила просто так з гуляти з мамою по саду, а інколи ходити в парк. Ми багато з мамою подорожували по - містам: Польщі, Туреччини, Америки та Словаччини.

Колись ми жили в Америці так як моя мама - наполовину американка наполовину італійка (хоча жодного разу Італію я не відвідувала), але мій батько українець тому коли мені виповнилось два роки ми переїхали до батька в Україну а саме у Львів, адже мама на цьому дуже наполягала.

Мама навчила мене англійської та української а ще трохи італійської. Батько останній місяць часто пропадав на роботі і це було складно адже я його майже не бачила.

Я взяла інший трішки менший кошик в руки щоб допомогти їй.

-Дуже добре, ходімо. - мама взяла мене за руку і ми разом попрямували до нашого будинку.

* * *

Ми зайшли на кухню, вона була не великою, але дуже затишною.

-Привіт мамо. - на кухню зайшов Ілля - мій брат.

-Привіт синку. - мама поставила кошик на стіл я зробила те саме. - Отже всі ви тут, я маю дещо вам сказати. - сказала мама потім сіла на стілець. -Ти пам'ятаєш Маттео, ну сусіда нашого з Америки? - запитує мама у мого брата.

-Звісно я його пам'ятаю, ми досі спілкуємось, -мама підняла брови в знак подиву. - Так недавно він навіть відвідував столицю. - відповідає брат, а мама плеснула в долоні.

-Оо, це чудово. Навіть дуже добре. Отже... ми з вашим батьком розлучаємось. - вона склала руки в замочок, я бачила як вони тремтіли. -А моя подруга Аделазія та її чоловік Габріель тобто батьки Маттео хочуть щоб ми повернулись до Лос - Анджелоса, а тобто вони нас запрошують. - я не розуміла про кого йде мова, хто такі ці люди хоча мама інколи розповідала про них, але брат був здивований, і трохи пригніченим.