Сильніше тільки кохання

Глава 26

Коли Світлану виписали з лікарні, всі думали, що на цьому все й закінчиться. Як розповіла Світлана, вона зайшла до клубу, в Антона були справи, і вона захотіла просто розслабитися. Біля барної стійки познайомилася з Максимом, той вирішив почастувати її коктейлем. Як вона потім зрозуміла, він збирався затягнути її у такий спосіб в ліжко. Але тут Светі стало погано, викликали швидку.

Денис та Антон намагалися знайти цього Макса, але пошуки не мали успіху.

Минув деякий час, і хлопці потихеньку почали забувати всю цю історію. Світлана ходила на репетиції, зустрічалася з Антоном, все стало на свої місця. Але компанія стала помічати, що Світлану як підмінили. Дівчина поводилася дивно: різкі перепади настрою, перестала стежити за собою, стала нервовою та дратівливою. Обличчя було блідим, вона почала багато їсти солодкого і носити водолазки чи кофти навіть за теплої погоди.

Друзі списували все на втому. Намагаючись поговорити зі Світланою і дізнатися, що з нею відбувається, вони натикалися або на агресію, або на нерозуміння. Все було схоже на одне — Світлана підсіла на наркотики. Компанія переконалася в цьому, коли прямо на репетиції у Світлани сталася ламка. Того дня дівчина мала дуже поганий вигляд. Вона весь час куталася у теплу куртку, і коли Марина зазначила, що можливо це жар, запропонувала викликати лікаря. Світлана відмовилася, але за мить її знудило, впавши на підлогу, вона затремтіла в судомах. Злякавшись, друзі викликали швидку.

І з цього дня почалося пекло. Світлана вживала наркотики вже відкрито, на репетиції перестала ходити, закинула себе і стала схожа на зомбі з фільмів жахів. Під дією наркотиків вона ставала агресивною. Спроби поговорити нічого не приводили. У моменти просвітління вона розуміла, що залежна, і навіть погоджувалась на лікування, але це було ненадовго.

Антон і Денис забирали її по різних кублах, кілька разів вона була на межі життя і смерті. Так тривало рік, Антон, вибачившись перед Денисом, сказав, що просто не може більше боротися за Світлану. Тепер Денис сам їздив та забирав сестру. Біда з сестрою повністю спустошила його, хлопця рятували лише репетиції та виступи. Незабаром він і сам віддалився від Світлани, зрозумівши, що не зможе нічим їй допомогти.

Кіра дуже підтримувала Дениса, вони зблизилися. І згодом Денис почав відчувати, що його тягне до Кіри. Нові почуття приголомшили його, він спочатку не знав, що робити в цій ситуації.

Одного дня Денис сидів у залі, репетиція закінчилася, всі розійшлися, залишилися тільки він та Кіра. Їх все одно ніхто не чекав, тому не було сенсу поспішати. Заваривши дві чашки кави, Кіра сіла поряд із хлопцем.

— Дякую, — сказав Денис, беручи чашку з рук Кіри.

— Денисе, ти щось чув про Світлану? — спитала дівчина, роблячи ковток кави.

— Ні, — похитав головою Денис, — вона все ще живе з цим Максом, а мені більше нічого не відомо. Ти не уявляєш, як мені погано, вона моє все, і я, бачачи, що відбувається з нею. Бачачи, як вона гине в мене на очах, нічого не можу зробити. Не можна допомогти людині, яка сама цього не хоче.

— Денисе, все налагодиться, повір, — сказала Кіра, хоч насилу сама в це вірила. Вона відставила чашку і доторкнулася до Денисової руки, їй було дуже боляче за нього і за Свету.

— Кіро, я в розпачі. Я не знаю, що робити, — Денис подивився на дівчину.

— Денисе, — Кіра притягла до себе хлопця та обійняла його. Денис відсторонився і пильно подивився на неї. Несподівано для себе він провів рукою по її волоссю і, взявши її за підборіддя, обережно поцілував.

Кіра відповіла, але, вчасно схаменувшись, відштовхнула Дениса від себе.

— Що ти робиш? — розгублено запитала Кіра.

— Вибач, — зніяковів Денис, відводячи погляд.

— Я, мабуть, піду, — Кіра підвелася і попрямувала до виходу.

— Кіро, — Денис схопив її за руку, — не йди. Ти… ти, — він почав швидко говорити. —  Подобаєшся мені. Коли ти була з Андрієм, я навіть думати про це не міг. Спробуємо бути разом. 

— Денисе, — Кіра була приголомшена словами Дениса, — але Андрій твій друг, і я… — затнулась вона, не в змозі підібрати слова.

— Кіро, — з запалом промовив Денис, — він не друг мені, він зрадив тебе і мене теж. Він навіть до пуття не підтримав мене, коли зі Светою сталася біда, лише один раз висловив телефоном співчуття. Кіро, я хочу бути з тобою.

— Я не знаю, — відвернувшись, розгублено промовила Кіра. — Я маю подумати.

— Я чекатиму, — Денис повернув дівчину до себе знову поцілувавши та подивившись їй у вічі, мовчки вийшов із зали.

Кіра залишилася одна в повній розгубленості. Вона не знала, що робити. Кіра раптом відчула жахливу втому.

Думки плуталися, щоб відволіктися, вона вирішила ще порепетирувати. Кіра танцювала до пізньої ночі й заснула в залі, на старому матраці. Вранці дівчина теж танцювала півдня, а ввечері разом з усіма поїхала на виступ.