"Твої губи такі гарні, пухкі та великі, а я не можу їх доторкнутись. Ти дивишся на мене своїми карими, такими глибокими і чарівними, очима, а я стою заворожений і просто посміхаюсь. Ти мій світ, а я твій друг - ми точно не пара. Часом нас розуміють неправильно, проте ми разом. Ти і я занадто різні, але наші долі сплетені. Я ціную моменти, проведені з тобою, бо знаю, що це не вічно. Люблю тебе, люби мене, хоч би як друга і я буду з тобою вічно"
-І про кого це? - запитав Хьонджін. -А ти як думаєш? -Надіюсь про мене. Мені ще ніхто прозу не присвячував. -Хочеш, буде для тебе, - всміхнувся Чанбін. Хван просто усміхнувся. -Пішли давай, романтик мій.
Хлопці вийшли на вулицю. Їх одяг відрізнявся від одягу інших. Вони були в рожевому:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Куди вони? До школи. Всю дорогу вони йшли за ручку, деколи з підскоками. Люди дивились на них косо. Не кожен день можна побачити таких хлопців.
-Хей, ви, парочка. Чомусь ви рано сьогодні. Чанбін і Хьонджін зазвичай приходять за кільки хвилин до уроку. -Щось сталось? -Просто захотілось прийти раніше.
Вони сиділи разом. Хьонджін обійняв руку Чанбіна і сперся головою на його плече. Чанбін поглажував його по голові. -Божее, ви ще поцілуйтесь, - сказав хтось з однокласників. -Ми можемо. Правда, Хьонджін? Поцілуй мене, - Чанбін протягнувся до Хьонджіна за поцілунком. Хьонджін приклав до губ хлопця свою руку.
Уроки проходять швидко. Тим паче, коли скорочений день. Хьонджін і Чанбін сиділи в кафе, до них під'єдналося двійко однокласників. -Джіа, не хочеш мене поцілувати? - на губах Хвана залишився крем від заварного. Дівчина повернулась до Хьонджіна. -Ей, не смій. Він мій, - встав з місця Чанбін. - Це мої губи. Всі засміялись. -Чого смішного? Хьонджін мій.
Додому ця парочка йшла теж за ручки. Чанбін провів Хьонджіна додому і пішов до себе. У їх дружбі є цікаві моменти, коли Чанбін ревнує Хьонджіна і навпаки. На фізкультури, якщо треба пару, то Чанбін і Хьонджін вже стоять разом. Якісь змагання - вони разом. В школу й зі школи - разом. Їх неможливо розділити.
Хлопці поверталися зі школи. -Чому так поспішаєш? - Хьонджін просто доганяв Чанбіна. -Там мама сьогодні рисові пиріжечки робить. Вони такі м'які і пухкенькі, а на смак божествинно! -Я їсти хочу, не нагадуй мені про них. -Я спішу, щоб взяти весь пиріжечок, покласти в рот, заплющив очі і помалу пережовувати. -Нуу, Чанбіін, я ж просив, - Хьонджін не бачив ще мами Чанбіна, але її періжечки він знає. - Я теж тепер хочу. -То зайди до мене. Я познайомлю тебе з батьками.
Прийом у батьків Чанбіна був теплим і щирим. Чанбін показав Хьонджіну свою кімнату. -Переночуй сьогодні у мене, - несподівано сказав Хьонджін. -То треба ж одяг взяти. -На одну ніч? -Я до тебе на тиждень приїду. І познайомиш мене з батьками. Вони ж про мене знають? -Ти що моя дівчина, щоб я тебе з батьками знайомив? -Звісно, ні. Ми молода сімейна пара. Ти моя дружина. -Завершуй з фантазією, муженьок.
Батьки Хьонджіна мають приїхати через два дні, тому поки хлопці самі і могли робити все, що хотіли.
Чанбін вийшов з душу в одному рушнику. -Ого, які в тебе груди. Дай пожм'якати, - Хьонджін підійшов до хлопця. -Руки. -Один раз. Чанбін лише відкрив рот, щоб щось сказати, як Хьонджін прийняв це за згоду. -Які пружні..оо..
Хлопці лежали на ліжку і дивились один на одного. Чанбін протягнув руку і доторкнувся до губ Хьонджіна. Хван хотів забрати її, але хлопець його перебив: -Я тобі дозволив чіпати мої груди.. Хьонджін заплющив очі. -Твої губи такі гарні.. Хьонджін помалу всміхнувся. -Я хочу їх собі. Хьонджін не дуже різко розплющив очі. -Коли ти вже будеш моїм? -Спи все, - Хьонджін закинув руку на шию Чанбіна і присунувся до нього блище.
Ранок
Чанбін вже прокинувся і спостерігав за сплячим Хьонджіном. Він провів пальцями по губах хлопця. Хван розплющив очі. -Знову за своє? Чанбін промовчав. -Хочеш поцілувати? -А ти дозволиш? -Так. Хлопці знають, що це прикол. Чанбін надвис на Хьонджіном, повільно приближаючись до його губ. Між ними залишилось кілька сантиметрів. -Хлопці, - почувся тремтячий голос жінки. -Мама? - хлопці перевели погляд до неї.- А..е..коли ти встигла приїхати? Ти ж, наче, завтра мала бути. Ззаду стояв і батько. -А я раніше приїхала. -А це Чанбін. Я саме мав вас познайомити, - "не розгубився" Хьонджін. Чанбін зліз з Хвана і, привітавшись, вклонився.
Хьонджін познайомив Чанбіна зі своїми батьками. Не так то й легко це було, але вони все пояснили.
