Найяскравіша посмішка

Чому ти такий грубий?

7 вересня.Сім днів навчання Фелікса в університеті.Все йшло доволі добре,навчання давалося легко і з Хьонджином вони полагодили.Ну як полагодили..умовно.Вони не сварилися і те напевно тому,що той постійно мовчав.Не дивлячись на проживання в спільній квартирі,говорили вони тільки зранку,а точніше просто запитували чи буде інший їсти і коли Хьонджин запитував чи молодший їде сьогодні з ним до університету.Старший завжди їздив на своєму авто.Доречі,це було зручно.Зручно,що кожен ранок у Фелікса безкоштовний транспорт до універу.Але на цьому їхні дороги розходилися.Кожен був зайнятий своїми справами,Хьонджин десь пропадав у Мінхо з Ханом,а Фелікс або в Чоніна,або вдома за домашньою роботою.Чонін в свою чергу,все більше зближувався з Чаном,тому був все щасливіший(?)

І знову ранок,і знову Хьонджин проспав будильник.Фелікс,для якого за цей тиждень, це стало нормою, спокійно готував сніданок та каву на двох в тишині,під приємну мелодію.Та через п'ять хвилин його спокій та тишу порушили.Хьонджин вилетів з кімнати, вивалявши всі можливі лайливі слова,які він знав.

-І тобі добрий ранок-зітхнув Фелікс та вимкнув музику,втративши всі надії на продовження спокійного ранку.Через 15 хвилин метушіння по всій квартирі з вугла в вугол,Хьонджин прибіг на кухню до Фелікса,який спокійно листувався з Чанбіном обговорюючи їхній візит до того ввечері та снідав.

-Дякую,проблемка-сказав той і посміхнувшись, почав їсти ще теплі грінки.Поснідавши, вони взяли все необхідне і покинули квартиру.
В університеті Фелікс набрав популярність на своєму курсі,здобувши призвісько "Містер найяскравіша посмішка".Його посмішка і дійсно була настільки яскравою,що побачивши її один раз,людина буде заряджена енергією весь інший залишок дня.За тиждень навчання з ним віталися вже майже всі з його факультету,а він відповідав їм посмішкою та привітаннями у відповідь.Викладачам теж подобався він своєю успішністтю,відповідальністю та тягою до навчання.

-Добрий ранок,найяскравіша посмішка!-привітався хлопець йдучи на зустріч Лі та Хвану.

-І тобі-посміхнувся у відповідь той.

-Ти скоро забиреш мою популярність,хлопче-з легкою насмішкою сказав Хьонджин,коли той хлопець пройшов повз них.
Хван був популярним в університеті через батька,який був одним із спонсорів закладу,а ще й через зовнішність.Він був схожий на якогось аристократа,чи..ні ні ні ні,принца.Його стиль,погляд,лице,статура-все,весь він викликав захват у людей.Потайки його називали "Гарячий юрист містер Хван".Який ідіот це придумував?Коли про це розповіли Феліксу першокусники він засміявся в весь голос і не міг заспокоїтися навпротязі всього дня та й зараз,коли чує цю кличку посміюється.Цікаво було б побачити перекошене гарне личико Хьонджина,коли він почув би це,думав Фелікс.Та Хьонджин все ще прикладав зусиль в навчанні,не зважаючи на те,що батько з легкістю міг купити йому диплом вже сьогодні.Він дійсно буде хорошим юристом,думав Лі.

-Я?Ні ні,молодого принца Хвана мені не переплюнути-посміхнувся Лі і зупинився навпроти аудиторії.

--О,то ти вважаєш мене принцом?Я тебе настільки зачарував своєю красою?-сказав брюнет і нахилився, прикривши очі і посміхнувшись настільки милою посмішкою,наскільки він тільки міг.

-Я ні,а от ті дівчата,які купою несуться на тебе прямо зараз-так.

Хьонджин невдоволено закотив очі та випрямився,перевівши погляд на дівчат.

-В якому кабінеті в тебе остання пара?

-В...385 ніби..-невпевнено відповів Фелікс.

-Тоді я підійду до тебе і поїдемо до Чанбіна,в нього якісь контри з дівчиною,просив приїхати нас і Чоніна з Синміном до Хана з Мінхо,він там зараз.

-Гаразд,щасти,хьон-сказав Фелікс і показавши головою на тих самих дівчат зайшов в аудиторію.В тому,що ці дівчата-мазахісти,він не сумнівався.Яка поважаюча себе дівчина буде бігати за хлопцем,який холоднокровний до кожної?.Ніяка.Хьонджин не розкидався на ніжності та милості,він навіть з друзями поводився холодно,а якщо проявляв якісь милості,всі одразу ж насторожувалися і думали,що не так,чи не прилетіло їхньому товаришу цеглиною по голові.Але в тому,що він хороший друг,ніхто не сумнівався,а ні краплі.Він був тим,хто спокійно вислухає і дасть слушну пораду,якщо буде потрібно-він буде поруч.

Перша,друга,третя пара..і ось,кінець четвертої і Фелікс з полегшенням видихає і задавши пару питань ректору покидає аудиторію.Вийшовши,йому в очі одразу кинувся Хьонджин,який нервово поглядав зі сторони в сторону,поки біля нього розпиналася якась чергова дівчина.Хьонджин звону перевів погляд на двері і побачив Фелікса з посмішкою спершого на стінку.

-От,бачиш,я прийшов до нього,не до тебе розумієш?Будь ласка дай мені вже спокій-втомлено сказав Хван підбігши до Лі.Дівчина тільки кліпнула декілька разів і стояла,не вимовивши ні слова.Хьонджин потягнув Фелікса за руку і той тільки піддався,викрикнувши дівчині "до завтра,Чоньон" і вони скрилися за поворотом.

-Ей,чому ти такий грубий?Будь трохи м'якше з ними,у них же ж теж почуття є..-тихо сказав Фелікс.

‐Ти б знав,як мене дістали ці дівки за чотири роки навчання тут.Ти думаєш їм цікавий я,як особистість?Ахаха,їм цікаві тільки мої гроші,а точніше гроші мого тата,тож вони заслуговують таке відношення до себе-сердито відповів Хьонджин.

-Ну нехай вони,а я тобі що зробив?‐запитав Лі.

-В сенсі?-зупинився Хван.

-Чим я тобі так насолив,що ти мені руку ледь не до синяків зтискаєш?-сумно продовжив Лі і перевів погляд на зап'ясток,за який досі тримав його Хван.

-Ой!Вибач я...-ошарашено прибрав руку Хван.

-Нічого не хочу чути-скорчив горде лице Лі-чекаю вибачень у виді смаженої курочки-підморгнув і пішов швидким кроком вперед той.Хьонджин тільки посміхнувся і пішов за ним до виходу.