Ч.1. Вступ.

41 5 0
                                    

--------------------------------------------------
Токіо 2005.10.28. Район Шібуя.
Героїні - 14.
Кей'ське, та іншим дійовим лицям з аніме 13-17 років.
--------------------------------------------------
Черговий день що вибивав вікна без сенсу цього світу. Цей опис цілком підходить для буднів нашої героїні. Нічогісінько нового. Ненависна робота, школа, житло з батьками, дратівливі сусіди уникаючий тип прив'язаності, з яким було надзвичайно важко будувати хоч з кимось близькі, дружні стосунки. Але одного дня все змінилось, як ви можете зрозуміти з початку моєї оповіді. Це був такий ж повний рутини, не бажання жити й дихати, - ранок. Сьогодні мала бути зустріч з людиною яка з'явилась на чолі серед інших. І ймення йому Кейс'ьке Баджі. Що ж він такого зробив? Дуже просто, сьогодні вперше за довгий час коли діва захотіла встати. Саме для зустрічі з ним. Зробивши алгоритм покладених на себе ранкових задач, наближаючись до виходу з'явилась перешкода. А саме дзвінок в двері. Кого ж це там знову чорти на рогах принесли. Подумала діва, шкода даний порядок літер не вилетів з її тендітних уст. Тишу в квартирі все ж прорізало питання «Хто там?» - вигук знадвору, затвердив що це ніхто інший як персона з якою мала бути та сама зустріч. розчинивши двері на невелику тріщину, пересвідчившись що це справді знайомий героїні гість, двері відчинилися, наскрізь після скрипу який пролунав такий ж пронизливий як і голос юнака, з питанням «ти готова?» відповідь на нього не змусила проявити довгі очікування. Очима показавши готовий вигляд який діва доповнила ароматними, солодкими парфумами намалювався одразу ж, після не-до натяку. «Тоді поїхали» наостанок з бадьорою посмішкою сказав пан і покинув межі щойно навіданої ним квартири.

Пригальмувавши та зиркнувши наостанок. Юнак попрямував донизу, сходової клітки. З вже новою для нього силою. Та надією. Що дівчина яка ретельно зачиняє металевий замок. Й до того кремезних дверей. Ринеться за ним з тією ж силою як і колись. Втім це не те що трапилось далі. Ступивши кілька кроків наче фарфоровими ніжками, було те в що ніхто

 Ступивши кілька кроків наче фарфоровими ніжками, було те в що ніхто

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

Не хотів чути, сприймати та й загалом вірити.

304 слова.

Скелети твоєї шафиWhere stories live. Discover now