Хитрий кролик - дурний лис

『••✎••』

- Йонджунік! Йонджунік! - противно хихочучи, маленький хлопчина з милими ямочками на щічках бігав поміж гірками та гойдалками, намагаючись втекти від іншого розлюченого хлопчиська з яскраво-рудим волоссям.

- Ану іди сюди, малий шмаркач! - кричав йому вслід старший. - Я просив тебе мене так не називати!

- Але це мило! - хихикав той, ховаючись від нього за деревом. - Моя мама казала, що ти справді чимось схожий на лисеня!

- Я не лис! - надув губи Йонджун і склав руки на грудях. - Якщо я Йонджунік, то ти Джудібін!

Дитячий сміх рознісся майданчиком, виражаючи повну безтурботність і легкість. Ці двоє - Чхве Субін і Чхве Йонджун - познайомилися ще в дитинстві через дружбу своїх батьків. Мама Субіна працювала в поліклініці і часто знаходила собі подруг серед пацієнток. Як виявилося, вона зустріла маму Йонджуна на одному з прийомів, а в один з вечорів мила жіночка з усміхненим чорноволосим хлопчиськом завітала в гості до родини Йонджуна. Субін був неймовірно милим дитям. У нього були до біса чарівні ямочки на щічках, в які Джун безцеремонно почав тицяти при першій зустрічі. Бін надув губи і відхилився від нього, проте через кілька хвилин хлопці змогли знайти спільну мову. Обидва були здивовані схожістю їхніх прізвищ і на цьому ґрунті розговорилися на тему найкращої іграшки в світі.

З тих пір повелося. Хлопців часто залишали гратися вдвох, поки дорослі розмовляли на кухні про політику і підвищення цін на комунальні послуги. Діти в цьому зовсім не розбиралися, тому зачинялися в кімнаті, аби гратися у справжні "чоловічі" ігри. То вони намагалися збудувати будинок з лего, а потім не могли в ньому поділити територію для лего-жителів і зруйнували його під час суперечки. То дістали машинки і, граючи в перегони, випадково зачепили вазон, земля з якого засипала всю підлогу. То взагалі ганялися за котом Йонджуна, аби зняти з нього мірки для майбутнього будиночка, якого хлопці планували побудувати самостійно. Але були в них і більш спокійні ігри. Наприклад, одного разу Субін, коли знову прийшов в гості до старшого, приніс мультик на диску.

- Це мені мама купила. - з гордістю повідомив він. - Дуже цікавий мультик. "Зоотрополіс" зветься.

Історія про звіряток неймовірно зацікавила друзів і вони заворожено додивилися мультфільм до самого кінця, здивувавши батьків повною тишою з їхнього боку. В один момент Субін захихикав, помітивши схожість свого друга з одним з головних героїв. Йонджун - рудоволосе хлопча незвичної зовнішності. "Мій тато американець! - хвалився якось він. - Саме тому я не зовсім кореєць!" Руде волосся, нетипова для Кореї зовнішність та азійський розріз очей робили його схожим на справжнього лиса, про що й повідомив його Субін.