miracle.home

Спробуємо це пережити разом?

Мудрець не боїться смерті, так як знає, що смерть далека від людини, поки він живий, а коли людина помре, він сам далекий від смерті. 

Рейхані А. Мудрець

Лілі переступивши поріг оселі,зразу відчула запах чогось смачного,що доносився з кухні.

«-не думаю,що є людина,яка уміє готувати краще,ніж місіс Джої»

Подумала дівчина та вперше за день посміхнулась.

Останні роки і для самої де Андрес були складними: вона відчувала себе самотньою пташкою,якій хотілось полетіти у вирій,єдина,хто по-справжньому міг зрозуміти дівчину це була її подруга -Ханна,з якою вони знайомі ледь не все життя,адже дівчата розуміли одне одну без слів.Тому Лілі вирішила набрати подругу,заодно відкинути від себе лишні думки.

На тому кінці почувся такий рідний та завжди привітний голос:

-Привіт,Лілі!прийми мої співчуття,твій батько був справді хорошою людиною...

На мить,де Андрес відчула себе в спокої,ніби нічого і не ставалось,та сіра буденність знову верхи.

-Привіт,Ханно!Дякую,і ти уже знаєш...звоню трохи поговорити з тобою,бо від сьогоднішнього обіду відчуваю себе живим мерцем...

Почувся важкий видих міс Вайт.

-Розумію,як тобі зараз важко,проте не можна здаватись,отже,завтра я заїду за тобою і ми поїдемо в якейсь кафе,щоб розвіятись.Крім того,ти ж знаєш,я не залишу тебе саму в біді,ти мені уже не тільки найкраща подруга,а як сестра,тому спробуємо це пережити разом?

Лілі ж стало набагато легше і тому домовившись,що Ханна заїде за нею завтра о 16:00,вони попрощались.

Міс де Андрес розуміючи,що скоро з роботи прийде її чоловік, дівчина пішла допомогти прислузі накрити стіл.

Коли стіл у вітальні уже був накритий та ледь не тріщав від наїдків,Лілі присіла за стілець та стала чекати чоловіка.

Рафаель був дуже тактовним,тому майже ніколи не спізнювався,цей раз також не став винятком.

Підійшовши до вікна,Де Андрес побачила,що її чоловік уже виходить з машини: він був у чорному пальті,сумний та схоже сильно стомлений,таким вона його ще не бачила.

«-схоже ця втрата вибила з колії не лише мене»

Потім почулись кроки,господар цієї оселі переступив поріг,дивлячись донизу,скинувши пальто,він поглянув в дзеркало: звідти на нього дивився чоловік років 27, з пронизливим поглядом та темним волоссям.

Згодом Рафаель послідував до вітальні,побачивши дружину ,яка продовжувала стояти біля вікна,він підійшов до неї,ніжно обійняв її,пригорнувши до себе та поклав голову їй на плече,шепотом промовивши:

-Лілі,мені справді жаль,що так вийшло,проте я буду завжди поруч,ти завжди можеш покластись на мене.

Рафаель поцілував шию та ключицю де Андрес,та не відпускав її,шепчучи ніжні слова підтримки.

Лілі була приємна така турбота від чоловіка,вона розуміла,що краще таке пережити разом,тоді боляче уже не так.

Вони простояли так,поки містер Юн сам не повів Лілі до столу.

І поки Рафаель вечеряв,його дружина навіть не глянула на їжу,побачивши це,він добряче злякався,проте згодом припідняв за підборіддя де Андрес та став годувати її:

-Ти як маленька,чесне слово,ніби не знаєш,що якщо не будеш їсти,то не будеш мати сили далі жити.

Та глибоко в душі він розумів,що їй зараз точно не до їжі.

Після вечері дівчина прийняла ванну,а потім направилась до себе в кімнату.

Всі 4 роки молодята жодного разу не спали у себе в спальні,від початку вони були чужими для одне одного,та потім їхні відносини набули трохи кращих відносин.

Опинившись на ліжку,Лілі ще не зразу заснула,погані думки все ж були ,проте десь згодом вона все ж була в царстві Морфея.