Пульс 101

6. Я вб'ю його

Маттео

Чую якийсь рух на кухні. Заходжу і бачу Луку, вона в коротеньких піжамних шортиках та топі. Музика лунає з її телефону, а вона танцює під неї в такт.

Я розцібаю два ґудзика на сорочці - адже сатє надто спекотно, дихати просто не можливо, а в штанах стає до болі тісно.

Зупинись Маттео - підказує мій мозок, але не можу, я стискаю щелепу і проходжу на кухню.

-Доброго ранку Маттео. - вітається вона.

-Доброго ранку принцесо. - я прочищаю горло від такої напруги.

-Ем...сідай я приготувала сніданок. - вона знову червоніє, і - це блять робить ще гірше.

-Дякую, не варто було. - не варто було одягати ці короткі шортики.

-Мені нудно, я не хочу сидіти дома. - говорить вона. -Я не знаю Нью Йорка, друзів тут у мене нема. - сумно розповідає вона, блять і як я повинен сказати їй що "сьогодні вона залишиться одна"?

-Лука я обіцяю що ми разом з'їздимо туди куди захочеш, але, - Як же мені не хотілось її засмучувати. -Але сьогодні я повинен бути в одному з клубів тож декілька годин ти повинна побути одна. - вона хмуриться, а потім її очі загоряються вогниками.

Ця дівчина щось задумала і чомусь мені здається, що мені це не сподобається.

-А можна мені з тобою? - радісно викрикує вона, але тепер хмурюсь я.

-Це місце не для тебе принцесо. - відповідаю з напругою.

-Ну будь ласка, я тихенько буду сидіти, не заважатиму. Обіцяю. - вона дивиться на мене щенячими очима, і блять я не можу.

-Добре, але ні на крок не відходиш від мене. - серйозно кажу їй.

Звісно я не повезу її до клубу.

-Ура! - кричить від радості стрибаючи.

-Лука!

-Так - так. Не буду.

-І переодягнись в щось тепліше - це вже не Лос-Анджелес. - вона киває тоді стрімголов біжить до своєї кімнати щоб переодягнутись.

За кілька хвилин вона виходить у чорному спортивному костюмі з двома косичками за голові.

-Я готова. - я очі не можу відвести від неї.

Вона виглядає навіть у цьому неперевершено.