Вечірнє небо вже почало темніти, і перші зірки, як маленькі діаманти, з'явилися на горизонті. Я зупинилася на мить, вдихаючи глибоко прохолодне повітря, силкуючись заспокоїтися та зібрати думки. Побачивши, що мої нові знайомі все ще чекають зовні, відчула, полегшення, хоча легкий відголос образи ще пульсував у моїй душі. Ковзнула швидким поглядом по території — подекуди вже ввімкнули ліхтарі, які освітлювали вулиці м'яким блакитним світлом, створюючи навколо атмосферу спокою й затишку. Саме цієї миті я зрозуміла, що цей день, що добігає кінця, попри всі труднощі, приніс мені нові знайомства й нові можливості.
— Все добре? — турботливо запитав Ред, уважно дивлячись на мене.
— О, так, не переймайся! Твій друг зможе дихати під водою вже за три дні, — різко відказала я, навіть не намагаючись приховати іронії у своєму тоні.
Не пройшло й дещиці секунди як назовні вийшов Кейл. Усі перевели погляди на нього, і в повітрі повисла напружена тиша.
— Ой, леле, Кейле! Бідолашний твій ніс! — співчутливо проскиглила Бетті. З театральним жахом в очах, що відбивав всю глибину її переживань, вона затулила рот руками.
— Кришеня, та все ок! Не хвилюйся! Загоїться, поки весілля скоїться, — криво посміхнувся їй брат, і хоча його усмішка була трохи болісною, проте в очах блищав гумор. Кейл дав у цей момент Пату «п'ять», і хлопці одночасно загиготіли, їхній сміх дзвінкою та веселою луною пронісся вулицею.
«Наче маленькі діти!» — всміхнулась я про себе, але уголос суворо мовила, силкуючись повернути контроль над ситуацією:
— Якщо ви вже закінчили веселитися, то ходить за мною!
Ред насторожено глянув на мене з-під брів, його погляд був сповнений запитань. Затим він скосив очі на Кейла, мовляв, що це з нею, той лише знизав плечима, мабуть, не знаючи, що йому відповісти.
***
Підходячи до Житлових приміщень, я побачила Тіса, який, либонь, поспішав на Тренування. Його постать вирізнялася на тлі вечірнього неба, а хода була швидкою та рішучою. Підійшовши ближче, мій друг обвів нас із супутниками роздратовано-здивованим поглядом. В мене на душі похололо, коли я відчувала, його незадоволення.
— Думав, що ти в Карцері, — похмуро промовив Тіс. Мені не сподобався його тон — він був сповнений зневаги.
ВИ ЧИТАЄТЕ
КОЛОНІЯ. Історія Ріки
RandomЧас написання 2014-наші дні Роман-антиутопія Звичного світу більше не існує. Людство, охоплене жагою до прогресу, майже винищило себе. Міста зруйновані, технології зникли, а мільярди людей загинули від стихій та хвороб. Дітей-сиріт, які втратили бат...
