Вірші для сонячного Мосьє

I

Ромео з 44 кабінету

Я розкажу легенду вам відому,
Що сколихнула всю шкільну Верону,
У вересні, в кінці жаркого літа, коли згадалась учням всім освіта.

Від старожилів нам давно відомо,
Щоб розуму набратись із поклоном
Багато полишає з нас  Верону.
Та повернутися хотіли б всі

І от,
Не знаю, чи за долею, чи ні,
До нас з'явився парубок ошатний.
Колись на наших вулицях був знатний.
Він крутить в пальцях долю, як монету,
Ромео з 44 кабінету

З тих пір усі, від мала до велика з думок не можуть випустити лику: очей і усмішки грайливої його
Між сенйоринами  розмов, і все одно!
"Чи має він десь там свою Джульєту?" - Ромео з 44 кабінету?

Мені ж, байдужому володарю пера,
Цікава лиш оця підступна гра.
Історію його збирати по частинкам, все наново, все з чистої сторінки.

Бо прагне він заплутати мене
І хоче, щоб питалася себе:
"Де взявся ти? З якої ти планети?" - Ромео з 44 кабінету?

Та час мина
Як часто це буває
Він нині нас, панове,
полишає
Перекажіть вітання від поета.
Ромео з 44 кабінету.

09.10.22 - 31.10.22