Мемуари Мейтьюса

Частина 1

- Привіт, давно тебе не було чутно. Щось сталося?

- Та в основному багато чого. Не писав тому що віп не включав.

- Розповідай про все!

- Ну окей по перше ми переїхали в хутори берізки

- Мейтью

- Змінили Воронезьку область на Білгородську

- Мейтью

- Працюємо на фермі і мені там не подобається: {

- Мейтью

- Мене бив 30-річний мужик і я досі його боюся, хоч він і вибачався. Він гнила людина в ньому немає нічого доброго тільки погане.

- Мейтью

- Через нього ненавиджу ходити на роботу тому він кричить за те, що я слухаю музику свою

- Мейтью

- А нічого що він включає на повну потужність колонку

- Дізнався що в нашому світі все більше жорстоких людей зрозумів що мені не потрібна ціла юрба тому що я не зможу порозумітися і навіть якщо знайду і буду почуватися потрібним хтось із цього натовпу назве мене поганим словом тому закинув аміно ...

- Мейтью

- Знайшов собі хлопця, а ой, швидше, він мене знайшов.

- Невже це все дійсно відбулося з тобою?

- Ага а ще мої арти та музика пішли

- Мейтью

- Тому що зіпсувалася картка пам'яті

- Хах ну та багато чого трапилося

- Мейтью

- Ще мій телефон не вмикався і не вимикався був у ремонті і я сидів у сигналі це сотня мережа така

- Мейтью

- Через інший телефон поки той не ввімкнувся

- Тобі потрібно мемуари писати, таке в тебе захопливе життя.

- Хаха мемуари я не знаю, що це таке

- Мейтью

- Можу розповісти все просто

- Мейтью

- Про те, як шукав себе в аміно

- Ну мемуари, це як твоя біографія і ще багато корисного, наприклад твої цитати.

- Добре зараз.

- Мейтью

- Мене звуть Віка мені 18 років хобі малювати та писати, а останнім часом малювати комікси. Але для початку розповім що трапилося зі мною коли приїхав у берізки.

- Життя було назвемо:там у мене була паніка і депресія. Бачачи, що тепер треба буде на фермі робити- корів пасти: буде пахнути всюди я так плакав і ревів я не хотів тут знаходитися і просто в душі у мене була істерика я просто не хотів тут жити але мама ...що мама сказала щось на кшталт посварила мене взагалі останнім часом ми часто сваримося з мамою що і не є плюс

- Я думала ти пацан, несподіванка так несподіванка.