- Олівіє! - Прикрикнула Еріс, одна із дівчат, що проживали на території замку. - Ти недостатньо добре помила тут підлогу! Вона не блищить.
Після цих слів дівчина підійшла до вікна. Вона примружила темно карі очі. Я побачила хижу посмішку. В наступну мить вона одним лише пальцем зачепила горщик з гарними рожевими квітами і він полетів додолу. Дівчина лише зойкнула і побігла далі по коридору. Мені залишалося лише зціпивши зуби прибирати цей безлад.
Вона мене ненавиділа і зневажала. Це відчували до мене всі жителі замку. Я - звичайна сімнадцятирічна смертна дівчина, яка має щодня натирати до блиску підлогу, прати білизну, готувати їжу та робити ще купу роботи. Вони ж - чистокровні перевертні. Кожен з них перетворюється на якесь створіння. У деяких, тих хто має слабшу силу, це звичайні тварини. А от найсильніші перетворювались на різних міфічних істот. Звісно, перевертні - це лише наш народ. Є й інші три. Маги - ті, що вміють чаклувати. Чари - ті, що вміють керувати стихіями, вони діляться на воду, вогонь, землю та повітря. І останні... Про них заборонено говорити в усіх царствах. Вони - найнебезпечніші та водночас - найсильніші. Ми звемо їх зубаті. Вони мають ікла та крила, які, зазвичай, приховують, та викликають за потреби. Вони вміють і можуть буквально все.
Я витерла чоло тильною стороною долоні і понесла відро з брудною водою до найближчого санвузла. Там на мене чекала Марс - моя подруга.
- Давай, мені, - вона підхопила відро, - бачила, як Еріс бігла по коридору. Що сталося?
- Вона знову до мене чіпляється, - я відновлювала дихання після довгої тяжкої ходьби з відром, - я мовчала.
- Правильно, не треба їй нічого казати, бо потім залишишся без вечері, - Марс полишила відро і втомлено зітхнувши сіла біля мене на підлогу, опершись на стінку головою.
- Завтра 6 листопада, перший день школи.
Я люблю вчитись. Але однокласники мені не симпатизують. Я дружу лише з Марс і Дереком - хлопцем на рік старшим за нас.
- Я попрасувала наш одяг, він вісить в шафі. Не проспи завтра, бо нас покарають за спізнення, - Марс усміхнулась і підвелась, - а тепер, пішли спати.
Ми зайшли в нашу кімнату. Вона знаходилась в самому кутку горища. Кімнатка маленька, але ми її зробили максимально комфортною і затишною. Під однією стіною стояло двоповерхове ліжко. Постіль у нас була звичайна біла. Під другою стіною з маленьким вікном стояв стіл і два стільці. Також в кімнаті була шафа з одягом і книжкова полиця.
Я одягнула піжаму і ковзнула під ковдру. В грудях закололо. Щось мені підказує, що завтра буде важкий день. Я закрила очі та поринула в сон.
