Дивовижна мандаринка

1

Не так очікував зустріти Різдво Юнгі, точно не так.

Все почалося з того, що Юнгі звільнили. Ось так просто. Він працював у редакції, де підготовлював новини для телебачення, тобто просто вичитував їх перед поданням в ефір. Але увесь тиждень припускався дрібних помилок, бо банально втомився вже. Тепер йому можна відпочивати скільки завгодно, але ж за квартиру платити треба.

Юнгі хоче зникнути з цього світу. Здається, ніби це істеричне бажання не може з'явитися у чоловіка 30 років, але саме зараз він хоче побути істеричним, шістнадцятирічним підлітком, який на межі депресії. Йому терміново потрібно забути цю ніч.

Взагалі, він планував зустріти Різдво вдома, готуючи вечерю для себе одного. Це було вже традицією – святкувати винятково наодинці, хоча батьки щоразу запрошують його додому. А Юнгі нічого не хоче, бо тоді почнуться ці вічні скандали. Він хотів спокою, думав, що швидко справиться на роботі, а вийшло отак. Як завжди через дупу...

Тому він блукає містом, аж поки не опиняється біля клубу з екстравагантною назвою – «Мандаринка». Господи, прости...

Його зустрічає гучна музика та дуже яскрава світломузика. Вуха швидко закладає, а очі, які не звикли до таких різких кольорів, починають боліти. Принаймні впускають безплатно та ще й усіх охочих, а таких багато. Люди танцюють під електричну музику, багато хто сидить за столиками, а інші затискаються у темних кутках. Юнгі ледве продирається до бару, побачивши вільне місце. Він сідає, і одразу розглядає контингент. Студенти, просто молоді люди, підлітки навіть є. Популярне виходить місце. І як він не побачив його раніше?

− Це дивовижне місце, − звертається до нього бармен. Юнгі обертається до нього. – Ти вперше тут? Видно, що так. Тримай, фірмовий коктейль і передбачення до нього.

Юнгі дивиться на помаранчевий коктейль і на одиноку мандаринку біля нього. Бармен чекає, поки він вип'є, але ж альфа розуміє, що за все є ціна.

− І скільки це все коштує?

− У Різдвяну ніч все за кошти закладу, − підморгує бармен. Юнгі хмуриться. – Можеш не вірити, але це дійсно так.

Юнгі не вірить, тому киває й знову відвертається до натовпу. Коли бармен покидає його, альфа бере до рук коктейль й робить кілька ковтків. Чорт. А цей напій дійсно непоганий. Він навіть не відчує алкоголю, тільки солодкість мандарину і ще якогось фрукта. Але алкоголь там точно є, бо Юнгі відчуває неабияку легкість. Гарний коктейль. Він бере мандаринку і чистить від шкірки, відправляючи скибку одразу до рота. І це так сильно контактує з коктейлем, що в нього ніби вибух смаків у роті. Одразу забувається звільнення, невдачі та все інше. Є лише він, гучна музика й мікс природних ароматів. Може він так собі й омегу знайде?