Майк знав: як тільки його голова торкнеться подушки, він провалиться в тривожний сон, який був його особистим дев'ятим колом пекла. Його кошмари, немов візити з потойбіччя, постійно грають одну й ту саму мелодію по кругу, намагаючись зламати його, змусити повірити у власну провинність. І він піддавався ― ставав маріонеткою вини.
Спершу Майк намагався якимось чином приборкати жахливі видіння, змінювати картинки, як він це робив з небажаними фотографіями, які пішли до камінного вогню на згорання, ― але в нього нічого не виходило. Десять років поспіль він бачить та переживає одне й те саме. І як тут не зійти з розуму?
Були часи, коли Майк спеціально не лягав спати, щоби перевірити, скільки він зможе протриматися без сну. Його особистий рекорд ― двадцять днів, що стали для нього і спасінням, і отрутою. Він просто відтягував невідворотне. Сон після вдаваного відпочинку приніс йому такий душевний біль, як під час безпосередніх подій. Після того він вирішив: досить експериментів! Він буде боротися уві сні сам із собою і, можливо, колись таки переможе.
І не помилився. Після того як Майк заплющив очі й впродовж декількох хвилин крутився в ліжку, він поринув у чорний гнітючий морок жаху.
Майк ступав по вузькому коридору в густій-прегустій пітьмі. Це перший етап його подорожі, кінцеву точку якої він волів усіма силами уникнути. На жаль, це неможливо. Колись Майк спробував розвернутися й попрямувати у зворотному напрямку. Але яке було його здивування, коли він все одно дійшов до тих самих великих дерев'яних дверей!
Адже згаданий коридор веде тільки до одних-єдиних дверей ― прямісінько у пекло.
Запалювати настінні свічники також немає сенсу. У кишені штанів Майк вже давним-давно нащупав сірники, але ті нездатні навіть на маленьку іскру. Немовби він не заслуговує хоча б на іскринку спокою!
― Хоча б меч при мені... ― глухо промовив Майк.
І враз застогнав. Він був би радий зараз викинути цього меча якомога далі за тридев'ять земель, та навіть у космос до іншої планети, аби тільки не відчувати вагу за спиною.
Його улюблений меч здавався цієї миті непід'ємною ношею.
З кожним кроком Майк вловлював запах смерті. Усе було просочене нею: темрява, повітря в коридорі і навіть його одяг.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пори року. Зникнення Зими
Viễn tưởngЗвичне життя Діани перевернулося догори дриґом після знайомства з загадковим хлопцем. Щоночі їй сняться кошмари, яким позаздрить будь-який фільм жахів. Чи мають вони зв'язок із реальністю? А якщо раптом виявиться, що поруч із земною цивілізацією ро...
