Іззі заслуговує на щастя

Янгол, пришедший з небес

Стояла глибока ніч. Такої темної ночі мабуть ніколи в світі не було. Все море оповите в тумані, не видно ні світла маяка, ні хоча б блискоту води. Тільки маленький непомітний вогник ширяв десь в морі. Цей вогник - пірацький корабель. Цієї ночі нікому не було спокійно: кожен метушився з каюти в каюту, носили чисті ганчірки, щоб зупинити кровотечу. Іззі лежав напівмертвий. Його колись загоріле обличчя зовсім втратило барви. Будь-кому з членів екіпажу було боляче чути марення чоловіка в гарячці. Дехто вже й не вірив, що той виживе.
Едвард що тільки робив, так це сидів біля ліжка раненого. Він допомагав, чим тільки міг: затягував бинти, слідкував, щоб Іззі не втрачав свідомість. Це було важливо. Життя пірата для всіх стало важливим. Кожен згадував про нього лише добрі моменти, ніхто вже не пам'ятав поганого. Кожен чекав на диво. Настрій був пригнічений, та ніхто не сидів на місці. Джим відтирав пляму крові на палубі, Френсі намагався заспокоїти Ікло, який зовсім розкис, Роуч готував легку їжу для потерпілого,щоб хоч якось покращити його стан. Навіть іспанка Джекі брала участь в його лікуванні, а не стояла осторонь. Єдиний Стід не міг нічого робити. Він лише сидів біля коханого Еда і мовчки тримав його за руку. Було видно,що чорній бороді важко. Іззі - один з не багатьох, хто був йому за сім'ю, якщо не єдиний. І зараз цей одноногий пірат помирає від кулі, яка застрягла десь в його животі. Можливо, вона пробила шлунок, а це могло означати, що всі спроби порятунку марні.
Роуч прийшов з теплим бульйоном.
- Капітан..
- Ти що, з глузду з'їхав?!
- Ні, Джекі, чому ти..
- Йому шлунок продирявило, а ти з їжею пхнешся. Вали звідси.
Насправді, Іззі був би не проти поїсти перед смертю. Йому дуже хотілося останній раз відчути на язиці смак курячого бульйону, але він не сказав ні слова протесту. Просто не міг. Він відчував гарячу руку Еда на своїй рані, весь світ загалом був дуже гарячим, контрастуючи з холодною подушкою під його головою. Світ крутився, закручувався в дугу, а потім знову виринав на зовні свідомості. Він намагався не втрачати той останній зв'язок із реальністю, але поступово відчував, як сили лишають його.

Люціус стояв, перехилившись об борт корабля. Він дивися в темінь води, яка не підсвічувалась сонцем. Піт підійшов тихо, трохи налякавши коханого і обійняв його зі спини.
- Ти хвилюєшся за нього. - ствердно промовив він
- Всі хвилюються. Він.. непогана людина.
- Схоже на те. Але.. мм.. у вас щось було?
- Ні, ти що. Як ти взагалі зараз про це думаєш?
- Я й не думав, просто.. - вони помовчати, стоячі в одному положенні хвилин десять.
- Думаєш, він виживе?
- Шансів небагато. Лікаря на кораблі немає, а витягувати кулю ризиковано. Він може померти від гарячки і на цьому все.
В обох на очах наверталися сльози і жоден не міг більше нічого сказати.
Весь корабель поглинув траур. Ніхто не сміявся, ніхто навіть не розмовляв голосніше за дзижчання мухи.
Люціусу було тепло в обіймах. Зараз, хоч хотілося плакати, в руках коханого було спокійніше, ніж будь де. Але щось заважало цій тихій ідилії. Щось нестерпно муляло очі у воді. Він не міг зрозуміти, що це, поки не почув голос.
- Агооов! Ви, на кораблі! Допоможіть!
- Що це? - тільки й встиг промовити Піт, як Люціус вирвався з його обіймів і почав бігати і волати:
- Людина за бортом! ЛЮДИНААА ЗА БОРТОМ.
- Джим миттю кинув криваве заняття і підбіг, беручи мотузку в руки. Вони з Люціусом витягли людину на борт. Це був чоловік високого зросту та кріпкої статури. У нічній темноті шкіра здавалася чи то смуглявою, чи то зовсім чорною. Одяг був до нитки мокрий.
- Хто ви і як ви тут опинилися? - недовірливо промовив Піт.
- Мене звуть Адам. Мій корабель потонув в штормі і я не знаю, де зараз знаходжуся.
На палубу вийшов крихітка Джон.
- Хлопці, що у вас тут коється? Хто це?
- Я лікар і я .. - не встиг він договорити, як всі присутні охнули. Френсі, що тільки но вийшов не палубу і почув ці слова, одразу забіг назат в каюту.
- Капітан, у нас на борту лікар!
Буквально Адам не сміг зрозуміти, що від нього хочуть, як його посадили за ліжко потерпілого. Він зніяковів, бувши достатньо виснаженим морем, йому потрібен був деякий час, щоб прийти в себе, але побачивши блідого пірата, щось прокинулося в ньому, щось, що називалося співчуттям, тому він за пару секунд угамував дихання.
- У вас є чистий гостий ніж, голка з нитками, щось спиртне і чайна ложка? Несіть все, що є...