Багнет-відлуння Вельткрігу

Пивний путч:початок

Отруйний дим сухо й тепло розтікався по легенях, розчиняючи дозу нікотину в крові.

-А коли ж я останній раз палив? Кілька днів тому? А цигарки я купив...у Берліні?

...й не звогчіли ж зараза за весь цей час, як і сірники...мда...

Він тяжко видихнув і залишок сигарети допалив не кажучи ані слова, але як тільки недопалок полетів до смітника, викручуючи вогняні піруети, почулися викрики й ревіння мотора, після чого мимо промчалася вантажівка в кузові якої сиділи чи то фрайкорівці, чи то поліціанти. Скоріш за все якраз через той переполох що вчинив Ервін. 

-А от тут проблема.

-Яка проблема? 

Зненацька почувся голос зі сторони, що змусив Ервіна сіпнутися й різко повернути голову.

-Господи, що ж ви так різко.

-Вибачте, і все ж таки що таке?

-Та нічого наче. 

-От воно як? А що ж ви робите в таку пору в такому місці? 

Замість того щоб відповідати на запитання, він дістав своє посвідчення і розгорнувши передав поліціанту.

-Так ви зі столиці до нас приїхали? Ще й детектив. Щось розслідуєте? 

-Можна й так сказати.

-Ну тоді вдачі вам. Не смію затримувати.

З цими словами Ервіну повернули документи й потиснувши руку, поліціант пішов собі далі.

В голові в цей момент було два варіанти: або йти до штабу партії й там щось вирішувати через зв'язки, або ж йти до відділу, де оформити все як самозахист і провести по статтях бандитизм, збройний напад та незаконне володіння зброєю. 

По відділу йти все ж таки не варіант, бо цілком можливо що якраз хтось зі структур тут причетний, а ось до штабу, вже виглядало як непоганий варіант, де скоріш за все результат буде таким же самим як і в першому.

Посидівши так ще трішки, він піднявся й озирнувся, щоб зрозуміти який же маршрут йому краще вибрати. Блукав він довго, десь годину чи півтори, але коли вже почало світліти, він дійшов до потрібного місця, й почав гримати у двері. Гримав він довго, десь хвилин до десяти, але все ж перегородка на рівні очей відкрилася й на нього подивилася пара очей.