Мафіозі та його Ангел 2

Розділ 1

Ми з Медді поверталися до моєї кімнати після вечері, коли вона раптом зупинилася на верхніх сходах. Зупинившись, я подивилася на неї боком.

— Що не так?

Замість відповіді вона вигукнула:

— Алессіо.

Я різко повернула голову в протилежний бік і помітила Алессіо, оберненого спиною до нас. Він прямував до свого кабінету. Почувши голос Медді, він обернувся, зморщивши брови.

— Що таке? – пробурмотів він, підходячи до нас.

Медді підтягла мене на останню сходинку й зупинилася перед Алессіо.

— Я хотіла завтра взяти Айлу за покупками. Вона вже деякий час живе з нами і не має жодного одягу, окрім суконь покоївки та єдиного вбрання, яке мама придбала їй у перший день.

Шопінг? Вражена, я витріщалася на Медді. Вона мені нічого про це не казала.

Краєм ока я помітила, що Алессіо дивиться на мене. Я підвела очі, і наші погляди зустрілися. Нервово облизнувши губи, я пограла краєм сукні, а його проникливий погляд викликав тремтіння по моєму тілу.

— Звичайно. Ти можеш взяти її, – сказав Алессіо, не дивлячись на мене своїми блакитними очима. — Але чому ти мене питаєш? – запитав він, тепер підозріло споглядаючи Медді.

Дівчина закотила очі. Показавши роздратування, вона схрестила руки на грудях:

—Я тебе не питаю, а кажу. Є різниця. Я просто даю тобі знати, щоб не зійшов з розуму й не почав панікувати, коли не помітиш Айлу.

Я не звернула уваги на слова Медді, бо мій розум все ще намагався зафіксувати те, що сказав Алессіо.

Мені дозволили вийти. Алессіо відпускав мене. Я безмовно дивилася на нього, а моє тіло злегка тремтіло.

Мені ніколи не дозволяли покидати батьківський маєток, навіть на крок за ворота. Сама далека відстань за яку я коли-небудь виходила, – це наш задній сад. Мені не дозволяли самовільно гуляти. Колись. Усі мої дні й ночі минали у замкненій своїй кімнаті чи кімнаті з фортепіано. Я мало знала про зовнішній світ.

Але тепер я могла побачити його.

Я могла ходити магазинами... те, чого я ніколи не мала шансу зробити. Альберто був тим, хто вибирав мені увесь одяг. Я просто мала носити те, що він подарував. Я була лялькою, яку він любив одягати та володіти.