Мафіозі та його Ангел 2

Розділ 3

Я лежала на спині у ванній, мої очі були закриті, пальці рук гралися з теплою водою. Був пізній вечір, і після гри на піаніно для Алессіо я не могла заснути.

Все, про що я могла думати − це момент біля струмка того ранку. Щоразу в мене перед очима з'являлися ті самі образи. Алессіо цілує мене. Наше бажання один до одного.

І тоді я згадую, що він робив із моїм тілом, коли займався зі мною коханням.

Моє тіло зігрілося від думок про його губи та його руки. Втомлено зітхнувши, я розплющила очі і вийшла з води, витираючи себе великим білим рушником. Але замість того, щоб одягнути свою нічну сорочку, я обернулася рушником і подивилася на себе в дзеркало.

− Що я роблю? − я прошепотіла, дивлячись на своє відображення. − Я зможу зробити це?

Алессіо хотів мене... і я теж його хотіла.

Я жадала його дотиків.

Поклавши руку на груди, я відчула, як стукає серце.

− Я не хочу більше боятися.

Я хотіла бути вільною. Я хотіла жити. Я хотіла відчувати... все.

Я хотіла Алессіо.

Я розплющила очі, встановивши прямий контакт із моїми зеленими очима у відображенні.

Тримаючи рушник міцніше навколо себе, я востаннє подивилася в дзеркало, перш ніж розвернутися. Моя рука знаходилась на ручці протягом декількох хвилин, набираючись сил і сміливості, щоб відкрити двері і піти до Алессіо.

Я була в постійній битві у своїй голові. Страх з одного боку, тоді як інша сторона вимагала свободи та щастя.

Прийнявши остаточне рішення, я глибоко зітхнула і відчинила двері. Алессіо сидів на ліжку, притулившись до нього, на ньому були тільки чорні спортивні штани. Він дивився на свій телефон, але швидко підняв голову, коли я увійшла до кімнати.

− Айла? − спитав він, його брови насупилися побачивши мене. − Чому ти в одному рушнику?

Сівши на край ліжка, він поклав телефон на тумбочку.

− З тобою все добре? − з тривогою спитав він, напружуючи м'язи своїх плечей.

Мої очі зустрілися з ним, і я наважилася. Він дав мені сили.

− Я не хочу більше боятися, − сказала я йому.