Алессіо
Від погляду на Альберто все моє тіло напряглося від стриманої люті. Я намагався стримувати себе наскільки міг.
Єдина думка, яка весь час пульсувала в голові – зберегти Айлу у безпеці. Як найдальше від Альберто.
Він не повинен був дізнатися, що вона моя слабкість.
Альберто перевів погляд на Айлу і щось дивне з'явилося в його очах, як наче він її упізнав. Начебто вона була його власністю. В мені піднялося бажання виколоти йому очі, всадити кулю в лоба. Тільки за те, що він посмів дивитися на Айлу. На мого Янгола.
Чого я ніяк не очікував, що за цією нестримною люттю, прийде біль зради.
Я почув за спиною хникання Айли і відчув, як її нігті впиваються в мою шкіру. Відчув її жах та паніку. Повітря навколо нас наповнилося її страхом.
Та в моїх вухах лунали лише слова Альберто. Все інше відійшло на задній план.
— Жінка, котру ви зараз захищаєте, — Айла Абандонато. Єдина дитина покійного Альфредо. І моя майбутня дружина. Королева італійців. Твій ворог.
Айла Абандонато. Бісова Абандонато.
Вона збрехала мені. Все було брехнею.
Тіло вже боліло від напруги, але я не показав жодної емоції на обличчі.
Слабкість неможлива. Альберто не повинен знати, як його слова подіяли на мене. Айла не повинна зрозуміти, яку біль завдала мені її зрада.
Я їй довіряв. Я впустив її у свій світ.
Вона стала моїм, блять, Янголом.
Я подавив ту хвилю емоцій, що сколихнула мене, і байдужим поглядом зустрівся з Альберто.
— Вікторе, відведи її всередину, — спокійно наказав я, в моєму голосі було чутно холодність та смертельне попередження.
Слова вийшли інстинктивно. Вона була ворогом, але моя потреба захищати її нікуди не зникла. Незалежно від того, що я сьогодні дізнався, почуття нікуди не зникли.
Вона зрадила мене, але продовжувала бути моїм Янголом.
Краєм ока я побачив, як Віктор тягне Айлу до воріт. Вона не зводила з мене погляду, не говорячи ні слова, благала дати їй шанс.
В її очах я бачив біль, страх, паніку і... її кохання.
Моє безглузде, зрадницьке серце чіплялося за це. Все в мені хотіло вірити її погляду.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мафіозі та його Ангел 2
Ficção HistóricaАйла Темрява ніколи насправді не покидала мене. Вона завжди поруч, чекає слушного моменту для удару. Минули місяці, як я втекла з темряви, що повільно вбивала мене. Я втекла, щоб передати моє життя в руки чоловіку, який, як я вважала, гірший ніж мор...