Через 3 тижні.
Я заховав свою голову у подушку Айли. Вона все ще пахла нею. Я відмовлявся її прати. Мені було потрібно щось від неї, і її солодкий запах ванілі був єдиним, що залишилося від неї.
Я вдихнув і відчув, як горять очі. Я почувався жалюгідним.
Але я занадто далеко. Майже три місяці минуло без Айли, і я повільно втрачав себе. З кожним днем все ставало дедалі гірше. З кожним днем мені ставало все важче, і я не знав як далі жити.
Я забував їсти. Іноді я забував спати. Просто дивився на стіну, занурений у спогади з моїм Ангелом.
Я ніколи не припиняв пошуки. Жодного дня. Проте скільки б я не шукав, як далеко б не дивився, її ніде не було видно.
Її ніби й не існувало. Ніколи. Іноді я думав, чи не був це сон? Мені стало цікаво, чи справді вона була тут. Зі мною.
Але вона була. Я ще відчуваю її запах. Час від часу бачу її. Чую її сміх і милий голос. Вона була всюди, але зникала.
А мені без неї було порожньо.
Чи так почувалися мої батько та Ісаак?
Весь будинок був у розпачі. Ніхто насправді не розмовляв. Ми всі перестали піклуватися про будь-що, окрім Айли. Лише про неї всі думали і хвилювалися.
Медді втратила подругу, яка була більше ніж сестра для неї. Для Лєни Айла була донькою. Ще одна дитина, про яку потрібно балувати та любити. Мої люди відчували себе невдахами.
А я втратив жінку, яка була для мене всім.
Зітхнувши, я перевернувся на спину і втупився у стелю. Крізь біль я думав про те, що переживає Айла.
Її біль не йшов у порівнянні з моїм. Ще більше боліло знати, що їй було боляче. Мій біль не мав значення, на відміну від її.
Я відчув біль і цього було достатньо, щоб зламати мене.
Альберто телефонував, але минуло три тижні після його останнього дзвінка. Три тижні лише мовчання з іншого боку.
Я зрозумів, що був певною мірою вдячний за його щоденні дзвінки. Принаймні я знав, що Айла жива. Тепер я втратив цю можливість. Я нічого не знав, і все, що я міг робити, це сподіватися.
Але надія – таке дурне почуття. Як я міг сподіватися, коли почувався таким безпорадним і безнадійним? Усе це була безглузда надія.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мафіозі та його Ангел 2
Historical FictionАйла Темрява ніколи насправді не покидала мене. Вона завжди поруч, чекає слушного моменту для удару. Минули місяці, як я втекла з темряви, що повільно вбивала мене. Я втекла, щоб передати моє життя в руки чоловіку, який, як я вважала, гірший ніж мор...