Найяскравіша посмішка

Ти когось чекаєш?

Фелікс вилетів на вулицю.Сльози текли не зупиняючись,його переповнював смуток і відчуття..зради?В голові прокручувалися всі щасливі моменти з Хьонджином за цей місяць,кожне його "кохаю".
Він викинув куртку,яку йому дав Хван в машині,бо на вулиці мороз.Зараз він залишився в одному худі і спортивних штанах.В нього майже розряджений телефон і,як би це не звучало,розбите сердце.Все,що приходить йому в голову,поїхати до Чоніна,додому не хочеться,аби рідні не переймалися.Він збирається викликати таксі,але..чорт,ні копійки в карманах.Тож не довго думаючи,він вирішив йти пішки.Дарма.Температура на вулиці все нижче,а йти як мінімум дві години.

***

–Мінні,все готово!–почулося десь з кухні.Синмін радісно підбіг до молодшого.–І так..паста тобі подобається на вечерю?

Старший закивав і цьомнувши молодшого,взяв до рук вилку і хотів було почати їсти,як в двері подзвонили.

–Ти когось чекаєш?–запитав Ян.

–Та ні.. але я відкрию–сказав Кім і направився до дверей.Провернувши ключ двічі він побачив перед собою Фелікса.–Лікс?Ти що тут в такий час ро...

–Не...кажіть..Хьонджину,що я тут..–ледве вимовив той і впав.

–Чонін!–викрикнув Кім,підхопивши Фелікса.

–Що..що з ним?!–стревожено запитав Чонін.І торкнувся чола Лі–чорт!В нього жар!Чому він роздягнений на вулиці був?

Вони поклали блондина на диван і Синмін пішов набирати воду,аби збити температуру.

–Джинні...ні..ні..ти ж не..ні..будь ласка–вже кричав Фелікс.Він різко піднявся,важко дихаючи.

–Лікс лікс,що з тобою?Що сталося?–схопивши того за руку,запитував Чонін.

–Я...не кажіть..не кажіть йому де я..я не хочу..він зрадив мені..я..–крізь сльози казав Фелікс.

–Хто?Хьонджин?

–Так..він..не кажіть..будь ласка..

–Чччч,ми не будемо, чуєш?Але тобі варто поїхати в лікарню,в тебе жар!

–Ні..не треба..я..все буде нормально..

І він знову впав.Синмін як міг збив температуру,дякуючи його медичним навичкам.До ранку Чонін не спав,турбуючись за стан друга.Синмін був біля нього, підтримуючи того морально.Що такого могло статися,щоб Фелікс історично благав не казати де він?Якби там не було,Чонін послухався і коли Хван зателефонував,сказав,що не знає де Лі.Але мамі хлопця він все таки сказав.І та вже з хвилину на хвилину мала приїхати.
Синмін з Чоніном пішли на навчання,як тільки жінка приїхала.Вона залетіла в кімнату і одразу ж стала на коліна перед ліжком на якому лежав Фелікс.Досі непритомний і досі в мареві.Крізь сон сльози котяться по його обличчю,а сам хлопець знову щось говорить.

–Ні...коханий..будь ласка..це ж не правда?..я так кохаю тебе...будь ласка–його лице виказувало весь біль,який зараз знаходився всередині нього.Мама ж витирала його сльози руками,коли її вже капали на підлогу.

***

Хьонджин захлопнув двері.Сльози вже текли,через спогади з минулого і через розуміння,що через це,він може втратити теперішнє.Його найцінніший скарб,свого коханого,своє сонце-Фелікса.В квартирі темно,холодно.Вона занадто пуста без нього.Раніше,ще в серпні,Хьонджин ввідав би все,аби вона була такою,як в цю секунду,але зараз ні.Він хоче,аби молодший знову притулився до нього,цілував його родинку біля ока,говорим ті теплі,щирі слова..Але через ці спогади,через минуле,все те,що Хьонджин цінував і кохав більше життя,все може зруйнуватися.Найкраший спосіб,що приходить в його голову,аби позбутися думок хоч трішки‐випити.

***

Чотири дні минуло з події.Хьонджин "не просихав".Ні мама,ні батько ніхто не міг вплинути на нього.Той ніяк не міг зв'язатися з Лі,молодший заблокував його.Сім'я Хван,по проханню сім'ї Лі не розповідала,де знаходиться Фелікс.Той лежав в лікарні безпритомний.Жар ніяк не спадав перші дні,але сьогодні та вчора температура була більш-менш припустимою.В основі часу хлопець спав,коли прокидався,то їв,аби зовсім не знесилетись.І ось в який раз прокинувшись,він побачив біля себе маму.

–Синку,любий!–зраділа та.–я привезла тобі їсти і телефон новий,старий був вщент розбитий,але сімку врятували і вставили.

–Дякую,мам–хриплим голосом відповів Фелікс.Жінка попрощалася і вишла,а Лі взяв до рук телефон.Він зайшов в телеграм і побачив 2 непрочитані повідомлення від незнайомого користувача.Він недовго думаючи відкрив.

Пак Чон Ок:
-дивись,що витворяє "твій" коханий на вечірці з іншим)
*відео*

Руки хлопця затрусилися,коли перед очима з'явилася картинка. Його Хьонджина на очах у всіх пристрасно цілує якийсь хлопець,а той піддається.Сльози знову накотуються.Розум затуманений.Він втомився через жахи,які йому сняться постійно,де Хьонджин кидає його.Він втомився плакати,втомився бути тягарем,втомився награно посміхатись..Втомився жити.Він,схопивши заспокійливі з тумби,направився в особисту ванну,в його палаті і поглянувши в дзеркало,зітхнув.Він вирішив написати йому на прощання,свому коханому,якого кохав до смерті.Кохав і кохає.Він взяв ручку і маленький аркуш.

Мій любий Джинні..Моя радість і затишок,смуток і горе,щирість і довіра ти-все для мене.Я хочу аби ти жив далі,заради нас обох,мав гарне майбутнє,навіть якщо не зі мною.Я кохаю тебе,і буду кохати,ти моє щастя.Мій місяць,я надіюсь,що в тебе все буде добре,я буду спостерігати за тобою з хмарок,стань хорошим юристом,мій коханий і єдиний Джинні..

Він ліг в ванну,зжавши записку в руці.Відкрив баночку з пігулками він висипав собі штук 10 на руку і по одній проковтнув.Вже через 15 хвилин очі починають змикатися,а через ще 5 він вже заснув.Заснув навічно.