Ми не можемо бути разом

☆|1|☆

Так, це станеться саме сьогодні. Ліса вже спакувала речі, і через лічені години вона буде в Сеулі.

—я не відпущу тебе туди одну!-казала її мама

—облиш! Я їду не сама, зі мною поїде Джісу,до того ж ти сама знаєш, що в Сеулі краще навчання.

—я розумію але....пообіцяй навідуватись до нас-"мама Ліси зітхнула і, обійнявши доньку допомогла їй занести валізу в літак. На сусідньому сидінні сиділа Джісу. Через декілька хвилин літак злетів. Був світанок. Це було страшенно атмосферно.

—ти ж родом с Кореї-"сказала Ліса—чому ти звідти поїхала?

—ну, після того як мої батьки розвилися, мама забрала мене до Таїланду, я сама не знаю нащо-"відповіла Джісу
Решту дороги дівчата майже не розмовляли.  Ліса всю дорогу спала в Джісу на колінах. А Джісу дивилася у вікно, поглибившись у свої думки.
Ввечері дівчата прилетіли. Погода була тепла. Йшов маленький літній дощик. Дівчата викликали таксі і він швиденько довіз їх в один з районів Сеулу.
Далі Ліса та Джісу дійшли до багатоповерхівки в якій вони будуть знімати квартиру. Вони заплатити і заселилися. На наступний день приїзду, Ліса пофарбувала волосся в чорний а Джісу зробила тату з місяцем. Через три роки Ліса також могла зробити тату,вона хотіла з сонцем. В один день, гуляючи центром міста, дівчата надибали оголошення в барі. В оголошенні говорилося про те, що вони шукають офіціантку.

—Я ХОЧУ ТУДИ ВЛАШТУВАТИСЯ!!!-''Закричала Ліса
Джісу знизила плечима. Її тато був доволі багатим, тож він часто присилав їй гроші.  Їй навіть не треба було йти на роботу.
Ліса прийшла на співбесіду і її прийняли. Завтра у вечері мав бути її перший робочий день.
Тож зразу після коледжу Ліса мала бігти на роботу. Ліса з першої спроби вступила до доволі престижного коледжу. А Джісу до університету.

Коли дівчата розклали свої речі уже було за північ, а вони ще навіть не поїли.  Живіт дуже бурчав, тож Ліса дістала курку з соусом. Це приготувала її мама. Наївшись,дівчата пішли спати. Завтра буде важкий день