Пульс 101

11. Я кохаю тебе

Лукерія

Швидко з'ївши все що приготував Маттео, я вирішила що піду в університет.

Можливо на пари я вже не встигну, але я обіцяла Марку додатковий урок.

Швиденько одягнувшись в те що одразу знайшла, я побігла, до автобусної зупинки.

Водієві нічого не сказала адже я знала що він повідомить про це Маттео, а він знову включить кнопочку під назвою «псих».

По дорозі до зупинки я зайшла в невелику пекарню, купивши собі пончик з шоколадом я вже була задоволена.

Голова вже не так боліла, але мене дратув звук дощу. Такого ще не було, але саме зараз слух ніби загострився, мене почало все дратувати, окрім мого вже з'їдженого на половину пончика.

За декілька хвилин автобус прибув, я сіла на саме заднє сидіння, і тепер зрозуміла що не варто було це робити. Мене почало нудити, але дуже добре що їхала я не довго.

Пройшовши ще кілька хвилин пішки я таки дійшла до університету, зайшовши на подвір'я я помітила свою подругу, Лауру, тому ж одразу почала махати їй рукою. Вона мене помітила тому вже йшла до мене.

-Лука я думала ти не прийдеш. - вона обійняла мене.

-Я зібрала свою мужність в кулак і прийшла, але на пари сил іти немає, тож я просто тихенько почекаю, а тоді проведу додатковий урок з Марком. - вона випучила на мене свої очі.

-Ти прийшла заради нього?

-Що?... О боже ні. Я люблю Маттео. Боже Лаура ні. Я просто пообіцяла йому, а ти знаєш обіцянки я виконую.

-Чому ти так переживаєш? Я ж просто спитала.

-Я не переживала!

-Звісно звісно. - вона глянула на ручний годинник. -Ой вже треба йти. Побачимось пізніше.

-Добре.

Я зайшла в середину приміщення, тоді вибрала собі музичний клас, там я просиділа майже всі пари. Гортаючи стрічку інстаграм я почула як двері відчинилися.

-Привіт. - це був Марк.

-Як ти...

-Я побачив тебе, але я думав що ти не прийдеш.

-Я тут, отже сідай, я буду вчити тебе нудної математики.

-Дякую що прийшла. - мої брови самі піднялись від подиву.