Пульс 101

12. Пристрасть.

Лукерія

Як тільки ми з Маттео скупали цуценя ми завернули його в рушник. Я і Маттео були повністю мокрими, але я була задоволена, що цуценя зараз не на вулиці, а тут - в теплі і затишку.

Я швиденько посушила його феном, і він одразу вмостився на ліжку, а згодом заснув. Я відійшла від цуценяти, мені потрібно було переодягнутись.

Маттео після цього одразу пішов у душ я ж пішла до гардеробної.

Я зняла з себе мокру футболку та мокрі шорти цим самим залишаючись в одній нижній білизні. Чомусь саме сьогодні мені захотілось одягнути футболку Маттео, вона велика і зручна.

Я повертаюся до його гардеробу та одразу врізаюсь в широкі груди Маттео.

-Ой.

-Ой. - повторив він за мною.

Його очі з жадністю роздивлялись мене.

Я не соромилась. Мені більше подобалося як він дивитися на мене.

-Я хотіла одягнути твою футболку, але я думаю що не варто. - я незручно зробила крок назад.

-Чому? - він зробив крок вперед.

Я не зможу втекти від нього, та я й не хотіла тікати.

-Не знаю. - я проковтнула ком в горлі, в животі зав'язався тугий вузол.

Його руки торкнулись моїх ключиць і моє тіло вкрилось мурахами.

-Ти боїшся мене? - очі Маттео по темніли, та я не знала від чого.

Злість чи бажання?

-Дурне запитання Маттео.

-Чому?

-Бо це не можливо. Ти ніколи не зробиш мені боляче. - він посміхнувся, його погляд ковзнув вниз до моїх грудей, які були прикриті тоненькою тканиною мереживного бюстгальтера.

Першою думкою було прикритися руками, та хоч чимось, та я одразу ж передумала.

Це ж Маттео.

Його рука піднялася до ложбинки моїх грудей, він акуратно ковзав вказівним пальцем до моєї шиї - я ж затамувала подих.

Його рука ніжно огорнула мою шию.

Тоді він зробив те що змусило мене зовсім не дихати.

Він поцілував мене в точку яка найбільше пульсувала під його великим пальцем - мій пульс, який шалено бився.