Степові пригоди

Казка четверта

Кожне звірятко, що водиться на нашій планеті, з нетерпінням чекає на літо. Пекуче сонечко пригріває землю, даючи їй силу для нового врожаю, а літні дощі насичують її корисними речовинами, щоб знову зробити стомлені ґрунти родючими. Це пора, коли тваринки нарешті виводять в світ своїх новонароджених діточок, а вражені малята дивуються скільки цікавого в цьому житті, пізнаючи природу навколо.

Одне з найцікавіших явищ цієї пори це грози. В спекотні дні, коли повітря стає настільки гарячим, що немов би плавиться на очах, його розпечені потоки підіймаються вгору. Коли наступає вечір, небо раптово розрізає яскравий електричний спалах, а за ним на землю обвалюється вражаюча хвиля щільного гуркоту, що зветься громом. Коли небові нарешті набридає сваритися, воно зненацька прориває рясним дощем, даруючи прохолоду змученим духотою степам. Така погода часто приходить літніми вечорами і знаменує добрий врожай.

Звісно малятам такий галас не до вподоби! Вони лякаються несподіваного небесного рокоту, не розуміючи чи несе він в собі небезпеку. На щастя, всім степовим мешканцям відомо, як дізнатися чи далеко бушує стихія. Побачивши блискавку, вони починають рахувати: «один, два, три...» Зупиняються, коли почують грім. Чим більша цифра, тим далі гроза. Якщо декілька разів повторити таку вправу, можна з легкістю зрозуміти, чи наближається громовиця, чи навпаки – рухається далі. Такі розумні вже ці степові звірята!

Головне правило під час бурі – не ховатися під деревами. Блискавки дуже люблять стрибати на них, тому місцеві в такий час зазвичай тримаються ближче до своїх хатинок. Часто можна почути як під час грози тут і там у степу на ґанках своїх домівок стоять ховрахи, або жабки, та голосно рахують. Кожен тримає крихітний кухлик з прохолодним фруктовим узваром та милується чудернацькими електричними візерунками у вечірньому небі.

Дива природи зачаровують наших героїв та часто надихають на створення пісень, або написання віршів. Багацько талантів можна знайти в степах. Кожен воліє спробувати себе у якомога більших видах творчості, щоб знайти щось до смаку. Пан Шпак, наприклад, крутить зі старого сіна фігурки тварин, яких йому довелося побачити в далеких теплих краях, куди він щороку вирушає на зимівлю. У таких тварин буває довжелезна шия або величезні вуха. Вони можуть бути смугастими або плямистими. В степах такого дива не побачиш. Так, шпаки - ще ті мандрівники! Ці фігурки він роздає діткам, щоб ті бавилися і більше дізнавалися про розмаїття життя в цьому дивовижному світі.