Я твій Король

1.

Багато віків тому, коли материки ще були одним цілим, а люди думали що Земля була плоскою і стояла на трьох слонах, існувало чотири Королівства:
Королівство Екстандер- де панувала вічна зима; Холлер - де люди раділи тільки весні; Тормон - де було завжди літо і Артенд - де листя було завжди жовтим, а погода завжди дощова. Королі забороняли людям переходити в інші Королівства, та розказувати про свою місцевість, щоб зберегти рівновагу.

Так їх піддані і робили, тривало це безліч століть, допоки на престол в Екстандері не взійшов, такий ж холодний, Король Техьон. Він одразу ж зробив все, щоб захопити й інші Королівства, грабуючи їх, та вбиваючи тих, хто не хотів піддаватися його волі. Інших Королів та Королев було вбито, а їх нащадків, відправлено у найбільш холодне місце Королівства- у вʼязницю Ростент, звідки ніхто не зміг вийти.

Так на Землі наступив повний хаос. Більше не було інших Королівств, люди більше не раділи життю як раніше і наступила вічна зима. Та на цьому молодий Король не хотів зупинятися. Хоч він і не міг кохати, через те що його серце було холодним, але все ж таки він забажав дочку колишньої Королеви Холлеру. Щось в ній було такого, що він не міг відвести від неї погляд, коли спостерігав, як усіх вʼязнів ведуть у Ростент. Тому через деякий час Техьон, звільнив її звідти, проте, забрав у не менш холодне місце - свій крижаний палац, де Т/І була закрита на сотні замків.

- Будь ласка, досить.... - Ледь чутно молила Т/І, коли Король гвалтував її обезсилене тіло. Налякана і виснажена вона скрутилась на холодному ліжку , як тільки Техьон закінчив свою справу. Дівчина почувала себе брудною і кожен вечір мріяла про смерть, лише б це жахіття закінчилось. Але, на жаль, це тривало кожен день, він приходив до її кімнати і грубо знущався з неї, а потім вставав і з камʼяним лицем йшов, залишаючи Т/І одну з її думками.

Проходили дні, минали місяці, і в серці Т/І не залишилося жодного тепла. Вона більше не страждала від болю, її більше не переповняли емоції жалю та відчаю. Вона стала справжньою крижаною королевою.

- Вітаю вас, мій Королю.- Т/І поклонилася Техьону, і знову вирівнялась, дивлячись йому в очі. На лиці дівчини не виднілося жодних емоцій, вона більше його не боялась.

Та Техьон навіть нічого не відповів, він грубо притягнув дівчину за талію, і повернув спиною до себе, підіймаючи її пишне плаття, та відкриваючи собі вид на всі її достоїнства. Т/І, важко видихнула від першого поштовху та вперлася руками в підвіконня, заплющуючи очі. Дівчина знала, що вона є лише лялькою в його руках, і не зможе зупинити його, як би їй цього не хотілося. Єдиним виходом залишається терпіти.

Т/І стисла зуби, і все ще із закритими очима, чекала поки це закінчиться, як і завжди, та чомусь земля почала тікати з-під ніг, а голова шалено розболілася. Розуміючи що вона зараз втратить свідомість, вона постаралась зупинити Техьона, але не в силі навіть поворохнутись, дівчина впала на землю.

Пройшов деякий час, та Т/І все ще не прокидалась. Занепокоєння лікарка кружляла навколо неї та старалась чимось допомогти, вмиваючи її настроєними травами. Чомусь, на душі у Т/І раптом стало трішки тепліше, ніж зазвичай. Це змусило її відкрити очі, і першою кого вона побачила - Міс Фліс. Вона добре знала її, адже та доглядала за Т/І ще змалечку. Її теплі руки, нагадали дівчині час коли вона була маленькою дівчинкою, радісно бігала по своєму теплому, квітковому палаці і гралася з метеликами. Та коли вона побачила поруч з нею Техьона, її думки одразу ж перенеслися з кольорового минулого в сіре буденне.

- Я вас вітаю Королю Техьоне, у вас буде спадкоємець. - Видавлюючи із себе усмішку промовила Міс Фліс, із зігнутою головою.
На лиці в Короля заграла усмішка, а ось Т/І була як ніколи налякана, розуміючи що тепер він точно не облишить її.