Пори року. Зникнення Зими

Розділ 12. Фотографія і мерзенні ґудзики

― Я не буду одягати цю сукню.

― Ні. Ти одягнеш саме цю сукню.

Уже як хвилин десять Діана з Майком, нахилившись над скринею, сперечалися про те, яке вбрання їй одягти на зустріч із Любомиром. Діана наполягала на простій темно-блакитній сукні з рукавами-воланами. Ця сукня нагадувала їй ту, зі сну. А ще вона відрізнялася від інших нарядів зі скрині тим, що була схожою на ті речі, які Діана звикла носити в повсякденному житті. Майк же тримав у руках яскраво-рожеву сукню, оздоблену червоними трояндами.

Їхній словесний бій доповнювала буря, яка миттєво зірвалася над Кригожаром і повністю перекрила собою сонце. Діана навіть не встигла й оком змигнути, як за вікном потемнішало, здійнявся шалений вітер, а дощ із силою заперіщив у шибки. Щоправда, одне вікно було навстіж відчинене, проте Майка це зовсім не спантеличувало. Його зараз понад усе турбували не мокрі від бризок підвіконня та штори, а те, яку сукню накине на себе Діана.

― І чим тобі ця сукня не подобається? ― не вгавав Майк, роздратовано жмурячись. ― Фасон не такий? Колір?

― Так.

― Що «так»?

― Колір. ― Діана насупилася, немов кислих яблук наїлася.

― Колись ти просто-таки з розуму сходила від всього рожевого.

― Я вже давним-давно виросла з рожевих суконь, якщо ти не помітив.

Однак Діана зовсім не пам'ятала, щоб колись носила наряди Барбі, як вона вже встигла окреслити про себе рожеву сукню. У її свідомому гардеробі переважали темні тони та зручність ― джинси й кофтини, і мінімум суконь. І взагалі, невже Майкові не байдуже, що вона там одягне? Чи це також належить до розряду традицій?

― Ще скажи, що ти на підборах не вмієш ходити. ― Майк опустився прискіпливим поглядом на Діанине взуття, кросівки. ― Щось я не помітив, щоб ти взувала підбори, навіть під ту сукню з кардиганом, ― зморщив носа він.

― Я вмію ходити на підборах, ― дратівливо відчеканила вона й скосила очі на туфлі з п'ятнадцятисантиметровим каблуком, які їй потрібно було взути.

Це щира правда. Підбори її не лякали. Діана згадала час, проведений в танцювальному гуртку, де їй доводилося кружляти в па ще на більших підборах. Мабуть, бабуся, на відміну від світу Пір року, у танцях не вбачала нічого поганого. Адже вона не просто не заперечувала відвідування уроків танців, а й навіть заохочувала ці заняття. А ще постійно підбадьорювала Діану не опускати руки, коли тій ніяк не вдавалося успішно виконувати танцювальні елементи.