Коли лиходії повстають Книга2

Розділ 28

ЄЛЕНА

На четвертий день засідання впала бомба.

Я не здивувалася, але, напевно, тільки я одна, бо сама бомба була зроблена мною.

Я вирішила, що час настав, бо, попри те, що наші перші два свідки викликали переконливі сумніви, що Данте не вбивав Джузеппе ді Карло,

Денніс проробив страшенно гарну роботу з їхньої дискредитації.

Він був собакою з першою кісткою, його розпач надавав йому такої дикості, якої я ніколи не бачила у ньому раніше.

Але це було нормально, бо я теж була у розпачі.

Денніс просто виборював свою кар'єру.

Я боролася за свого капо та наше спільне життя.

Не було іншого виходу, як перемогти.

Звідси й бомба.

Денніс все ще вів перехресний допит Картера Андретті, коли до зали суду увійшов Рікардо, цілеспрямовано крокуючи переповненим проходом. Він тримав під пахвою шкіряний портфель та Айпад. Всі погляди в залі суду стежили за ним, Картер Андретті та Денніс були забуті.

Рік перегнувся через перегородку між глядачами та столом нашого захисту, щоб я могла зустрітися з ним на півдорозі.

Він прошепотів мені на вухо.

— Це вже чудово спрацювало.

Ми все це організували.

Юридичний процес був складним, швидким, повільним танцем у темпі від арешту та пред'явлення звинувачення до повільного перемелювання на шляху до суду. Але саме судовий розгляд завжди було низкою кроків, темп був досить швидким, щоб тримати вас на ногах, з тривогою чекаючи наступного руху партнера, щоб ви могли його повторити.

До цього моменту справу за законом РІКО повністю вів Денніс О'Меллі.

Але тепер я стала лідером і збиралася диктувати ходи.

— У мене все записано в Айпаді, – продовжував Рік. — Хай щастить.

Я взяла в нього портфель та Айпад. У юриспруденції є стара мудрість: коли в тебе слабкий захист, ти маєш виставити супротивника на суд, і я мала намір зробити саме це.

— Якісь проблеми, місіс Ломбарді? – спитав суддя Хартфорд, явно не бавлячись моїм видовищем.