Не все так однозначно, еге ж?

1

Усі персонажі, назви місць та події, згадані у цьому фанфіку, є вигаданими. Будь-яке збігання з реальними подіями чи особами є випадковим і не має на меті порушувати права чи відображати дійсність.

то мало бути коротеньке пвп, яке перетворилось у щось типу міді і не зовсім пвп, але але)

суцільне легеньке омегаверсне кліше

— Там буде весело, я тобі обіцяю, — Юнгі поправив штани і врешті протягнув ґудзик у петельку. Кілька разів провів долонями по ногах, ще більше розтріпуючи нитки навколо вузьких дірок.

Техьон невдоволено скривився.

— Щиро вірю, але у мене справді надто багато справ, щоб тратити свій час на... — він махнув долонею, окреслюючи у повітрі ставлення до події, що мала початись за якусь годину. – На всякі беззмістовні спостереження за купою ідіотів, які намагаються перебороти свої підліткові комплекси, заливаючи у себе літри алкоголю.

Юнгі накинув на просту, світлу майку картату сорочку.

— Ауч. Ти якось перекошено бачиш світ, але нехай. Я взагалі-то теж є серед тих «ідіотів», — він витягнув долоні і кілька разів зігнув вказівні і середні пальці, імітуючи лапки. – І ти обіцяв.

Техьон показово зітхнув, відкинувся на вперті у ліжко руки.

— І це, вочевидь, єдина причина, через яку я все ще не у своїй зручній піжамі та не з ноутом на колінах, — омега кивнув на свої ноги. Там справді не було ніяких фланелевих штанів і теплих шкарпеток – тільки широкі, шоколадні брюки з рівною стрілкою. Що, зрештою, у контекст вечірки вписувалось заледве не гірше, ніж вже згадана піжама.

— Ну то перестань бубоніти, — Юнгі підхопив телефон, швидко його розблокував. Кілька разів мазнув пальцем по екрану. – Хосок вже внизу. Підіймай свою дупу і пішли. Нічого не трапиться, якщо ти один вечір за стільки років проведеш не у цьому лайні, — під лайном, звичайно, малась на увазі кімната у їхній не надто дорогій і не надто хорошій квартирі. Техьон невдоволено випнув губи – яке ще лайно? Та він у цю кімнату вклав купу сил, і грошей, і ще якісь там нотки фен-шую, щоб облагородити приміщення і почувати себе у ньому затишно. Хіба ж не вийшло? Комфортне, велике ліжко, купа дрібниць на численних полицях у перемішку з книжками і записами. Креслення, нехай зовсім трохи (ага) хаотично, але теж майже в порядку. Стіни он, його власними руками помальовані у приємний світло-сірий, прикрашені плакатами улюблених гуртів та копіями картин. А про атмосферні гірлянди, вихоплені на розпродажі у найближчому супермаркеті, він взагалі мовчить. Ну краса ж? Хіба може трохи не прибрана. Але коли в голові надто все у порядку, треба хоч якась рівновага, так?