Кронпринц і його троє чоловіків

Невідомо чому й відколи, але серед смертних стали ходити цікаві історії про життя Наслідного принца Сяньле, який два рази вознісся на небеса і обидва був скинутий. Який не дивлячись на всі свої невдачі, праведно ступав світом, рятуючи невинних і слабких, перемагаючи зло, знищуючи демонів та найрізноманітнішу хтонь.

Але близко 100 років тому про Його Високість стали поширюватися чутки і мали вони доволі цікавий початок...

Одного сонячного дня, аби розібратися з черговим духом, що мучив молодих красунь, принц відправився в околиці півдня, території якого ділили два Боги Війни, які в давнину були його вірними слугами. В обох все ніяк руки не доходили до цієї справи, через що люди почали молитися минулому Богу цих територій - Сє Ляню зі словами "Ось був би тут Його Високість, він би точно допоміг! Не те що ці двоє, які тільки й можуть сперечатися!". Нажаль, принц не міг почути ці молитви, адже давно вже не був Богом, проте чутки текли як ріки, так і дійшло невдоволення простих людей до вух принца. Прийнявши рішення, Сє Лянь поспішив на допомогу і саме там сталося дещо, що й стало початком чуток.

Через те, що колишній Бог прибув туди не сам, а в супроводі юнака в чорному, який покірно слідував за ним, усі почали говорити, що у принца завівся слуга. Звісно, як же такому герою, як він, не мати при собі хоча б одного помічника? Але все ж для людей це було дивиною. Так само, як принц ніколи не любив колінопреклоніння, він і не хотів використовувати когось у якості слуги після свого падіння, тому те, що раптом з'явився юнак, який постійно називав його "Ваша Високосте", було справжнім дивом.

Друга подія, що спричинила нову хвилю чуток, відбулася вже через деякий час після того, як принц знешкодив злого духа. Він неочікувано пропав на 10 років, лише інколи, коли ситуації були вкрай небезпечними, допомагав і одразу ж зникав. Було дуже дивно, чому їхній герой так довго пропадав... Але як тільки сплили ці роки, принц знову повернувся і, як і раніше, виконував "свою роботу". Проте цього разу з ним був уже інший юнак, зростом трохи вищий за принца, завжди у червоному вбранні з багатьма прикрасами і було щось неясне в його погляді. Та хай вже й так, але цей парубок ще й звертався до нього "Ґеґе", пояснюючи це тим, що колись принц врятував йому життя, тож тепер він слідує за названим старшим братом. Та одного разу хлопець назвав Сє Ляня не "Ґеґе", а "супутником життя". Це була дуже неочікувана сцена, яку людям довелося випадково спостерігати коло ріки Хванхе: своєї рукою юнак тримав руку принца на своєму серці, говорячи про щирість почуттів до Його Високісті. В усіх присутніх щелепи відвисли, ніхто не міг очікувати, що Його Високість, Кронпринц Сє Лянь, виявиться обрізаним рукавом. Втім, простому люду нічого не лишалося, окрім як прийняти вибір їх рятувальника. Все ж кожен мав право на любов.